Активний Печерськ💗💚 | історіївідПЕРЛиків 💗💚Після восьмого класу ми поїхали з однокласниками ...

#історіївідПЕРЛиків 💗💚Після восьмого класу ми поїхали з однокласниками до Болгарії разом із нашою класною керівничкою. В один із днів вона підійшла до мене й сказала:— Наступного року ти будеш старосткою.Я подумала, що це просто слова, які ніхто не запам’ятає. Але у перший день нового навчального року вона зайшла до класу й спокійно оголосила, що все таки я нею стану.Так усе й почалося.Спочатку я не уявляла, що це означає — бути старостою. Треба було все тримати під контролем: записи, збори, повідомлення однокласникам, відповідати за дисципліну. Не завжди виходило, але з часом навчилася швидко реагувати й домовлятися з людьми.Десь у середині семестру наша президентка школи пішла. І раптом мені сказали:— А чому б тобі не спробувати замінити її?Я не була впевнена, що впораюсь, але погодилась. Спочатку це здавалося просто “щось нове”, але дуже скоро стало серйозною справою. Постійні збори, плани заходів, відповідальність за інших — усе це займало багато часу.Потім мені сказали, що треба долучитися до організації «ПЕРЛ». Я не дуже розуміла, навіщо, але пішла. Перші рази було незрозуміло, про що взагалі йдеться. Та поступово стало цікавіше — там були активні люди, нові ідеї, атмосфера, яка заряджала.Єдине, що заважало — брак часу. Постійно треба було обирати між навчанням, самоврядуванням і відпочинком.Але мені здавалося, що саме в самоврядуванні я вчуся реальним речам: домовлятися, організовувати, не боятися виступати.Рік минув непросто. Було багато моментів, коли хотілося все кинути, але я не здалася.Наступного року мене знову запросили долучитися до президентства. Якщо чесно, ентузіазму вже було менше. Я вирішила спробувати ще раз, але вибори програла. Було прикро, але й це стало досвідом.Я зрозуміла, що самоврядування — це не просто “бути головною”. Це про відповідальність, людей і постійний рух. І навіть якщо іноді не виходить, воно залишає після себе важливе — впевненість і навички, які залишаються назавжди.