#історіївідПЕРЛиків 💗💚Ще змалку в мені жив маленький організатор «хаосу». Ми з друзями постійно влаштовували секретні збори в пісочниці, будували фортеці з ковдр і подушок, і я завжди була головною «заводилою». Тоді це називалося творчістю або ж безладом, а зараз, коли я в учнівському самоврядуванні, це вже звучить солідніше — організаторські здібності.У 9 класі моя класна керівниця, мабуть, розгледіла в мені іскру лідерства і запросила до шкільного самоврядування. Спочатку я просто приходила на збори, слухала, кивала головою. Але вже в 10 класі мене обрали віцепрезидентом школи. Тоді ж я почала цікавитися волонтерством, допомогою, яку можу надати людям, — і мені подобалося відчувати, що я здатна зробити щось корисне для своєї спільноти.А в 11 класі я потрапила до ПЕРЛ — Печерської ради лідерів. І мене по-справжньому вразили люди, які зібралися в цьому місці: активні, креативні, з купою ідей. Звісно, поєднувати навчання, підготовку до НМТ і самоврядування — це той ще квест. Але, як то кажуть: «Хто хоче — шукає можливості, хто не хоче — шукає причини». І я вирішила шукати можливості!Кожні збори, кожен івент, кожен етап організації — це шанс спробувати себе в чомусь новому, запропонувати власну ідею, знайти корисні зв’язки. І найголовніше — отримати нові враження та емоції, які навряд чи змогла б відчути деінде.Зараз я — заступниця голови проєктного відділу та активна учасниця Печерської ради лідерів. Можливо, я ще не знайшла тут справжніх друзів і не стала авторитетом у самоврядуванні, але точно знаю: я знайшла своє місце — принаймні на певний час. І я дуже вдячна ПЕРЛу за кожну надану можливість, за кожен довірений проєкт. Вірю, що в мене попереду ще безліч перспектив для розвитку та досягнення чогось більшого. І зроблю все, щоб взяти в ПЕРЛі максимум досвіду!