«У римському світі не існувало поділу між Церквою та державою з того моменту, як Імперія встановила християнство як офіційну релігію в 380 році до самого свого кінця в 1453–75 роках. До остаточного розриву з імперською владою в 781 році папи були імперськими посадовцями. Як імперські посадовці, вони повинні були сплачувати вступні збори, як і інші державні посадовці після обрання, до 681 року, коли ця практика припинилася. До 684 року імператор мав ратифікувати будь-які папські вибори в Константинополі, а після (до 752 року) ратифікація очікувалася від імперського екзарха в Равенні. Крім того, для багатьох пап раніше служили апокрисіарієм, апостольським представником при дворі в Константинополі, щоб познайомитися з імперською адміністрацією. Стосовно папського оподаткування, маєтки Церкви сплачували свої податки імперському фіскусу до його скасування в кінці сьомого століття. Ілюстрація: Стара базиліка Св. Петра періоду імперського папства, побудована на замовлення імператора Костянтина I у 318 році»