«Злочинна влада кинула голих і босих хлопців у м’ясний штурм». Оцінюючи події на станції Крути, сердобольні тітоньки та зрадолюбний сегмент українського інтернету кажуть про «голих і босих хлопців» і намагаються проводити якісь історичні паралелі.Люди, які хоча б трохи цікавляться історією і розуміють важливість власної держави, бачать інше: це була не трагедія. Це був чин. Чин, сповнений сенсу і результату. Наслідком цього чину стало фактичне визнання української державності як нашими ворогами, так і партнерами. Люди, які говорять про трагедію Крут, не бачать, у чому вона була насправді. Трагедією було не те, що Київ захистила група добровольців, а те, що Київ ЗАХИЩАЛИ ЛИШЕ  добровольці. Трагедія полягала в тому, що Центральна Рада пішла на поводу тодішніх «простих українців», закривала очі на стихійну демобілізацію і навіть підтримувала її.Ця трагічна ілюзія – що велику війну в довгостроковій перспективі можна виграти виключно добровольцями, що оборона на п’ятий рік війни може триматися лише на ентузіазмі – є хибною і злочинною ідеєю. Саме вона тоді вбила Україну.У цьому раунді війни з росіянами ми не маємо права дозволити, щоб подібні ілюзії знову знищили українську державність. Хлопці, які перед розстрілом співали гімн, щоб ворог не побачив їхнього страху, зневажають дорослих «затеживих» чоловіків, які впадають в істерики від самої думки про захист Батьківщини.