«Завдяки українцям краще почав розуміти американців.Попри мою чверть століття в США/Канаді, до минулого року, один елемент американської культури мені був незрозумілий. А саме, американська обсесія з військовими. Де тільки хтось скаже, що служив у війську, відразу всі кажуть "дякую за службу". Навіть якщо не в формі. Десь якийсь студент робить коментар і згадає, коли я був у війську, і відразу кілька інших студентів "дякую за службу". В аеропортах солдатів пускають першими в літак і дають купу різних преференцій. І завжди і клерки кажуть, і з натовпу чути "дякую за службу". На кожній, навіть самій локальній грі в баскетбол чи хокей, завжди починають з гімну, але перед тим запитують, чи є серед глядачів люди з військовим досвідом. Завжди кілька піднімають руку, і завжди всі кажуть "дякую за службу". Або оце на днях був на церемонії посвяти в громадяни США (цього разу як гість). І теж, червоною ниткою через всі виступи було, що будьте вдячні нашим солдатам, які воювали за нашу свободу, і (разів 3, в тому числі у власне клятві нового громадянина), обіцяйте і будьте готові брати зброю в руки в інтересах США. Мені така мілітарність і зашкальна повага для людей у формі завжди здавалася дивною, явним перебором. До 2022. Зараз розумію важливість і правильність такого підходу.»Василь Тарас