Контрасти землі і неба за книгою Обʼявлень«І двадцять чотири старці, які сиділи перед Богом на своїх престолах, попадали долілиць і поклонилися Богові, промовляючи: Дякуємо Тобі, Господи Боже, Вседержителю, що є, і був, бо Ти прийняв Свою велику силу і зацарював.» Обʼявлення 11:16-17 Всі небожителі не залежно від позицій і рангів, наближення до трону і значимості за найбільшу честь і найзначимішу справу мають поклонятися Богові. Причина такої поведінки одна - споглядаючи Безначального і Вічносутнього Бога всієї любові і всього суду, всієї влади і всієї сили вони не можуть не захоплюватись Ним. Бачене і пізнане про Бога ще при житті привело їх до трепету, пошани, невпинного пізнавання і побожного життя, а у вічності, поготів - відркрите перевершило все уявлення і захопило їх. Тому поклоніння - це і живий порух всього їхнього єства, і потреба, і радість, і насолода збиратися після численних справ у присутності Вседержителя. А от християни, які ще на землі, можуть навіть запросто не поклонятися, бо... зайняті роботою і служіння, собою і своїм. Бо не знають (і навіть особливо й не прагнуть знати) як належало б Того, Чиїм іменем називаються і до Кого приходять зі своїми численними потребами. Бо тратять здібність зупинятися, відкривати Книгу і розум щоб розмірковувати і споглядати, а тоді відкривати серце і уста щоб хвалити й захоплюватися Богом Отцем, Богом Сином, Богом Духом Святим.