Я подивився Devil wears Prada 2...і це прекрасний фільм. Можливо мої очі заблюрені мільйоном нікому непотрібних сіквелів на сіквели і коли я побачив норм кіно з цифрою "2" у назві, то одразу повернув віру в людство. Але я думаю ні, на мою думку - це прекрасний фільм. Чесно кажучі, він міг би бути для мене краще за оригінал, в нього більш цікавий і більш непередбачуванний сюжет. Плюс мені цікавіше дивитися на дорослих жінок, а не на молодих асистенток freshly out of college. Проте, посидівши і подумавши над цим, мені було забагато фансервісу. Бачив схожу думку в інтернеті, але спробую пояснити що я маю на увазі. Мені подобаються shot outs, повторювання сцен і згадки в діалогах. Вони не йдуть в такому ж порядку як і в першому фільмі і їх рівно стільки скільки потрібно. Але на мою думку забагато відсилкового шуму саме в кадрі, наприклад коли Енді йде по вулиці, а на фоні хтось продає два паски блакитного кольору. Чи всі ці селеби в кадрі, хоча як же я орав від деяких. Прекрасні селеби, але забагато. Також щодо однієї конкретної сюжетної гілки - I could live without. Так само як I could live without того довбаного блакитного светра. Але загалом сюжет це реально сильна сторона цього фільму. Трилер нібе навмисно спрощували і робили вигляд що все буде обертатися навколо медійного скандалу з журналом Міранди, але все не так просто. Мені сподобалася social commentary на проблеми діджиталізації, AI та алгоритмів. Мені особливо сподобався шматок сюжету про ultra rich і їх абсолютну охуєвшість. Багато осьцеповоротів, більшість з яких можна вгадати, але не всі. Окремо щодо Міранди - вона сильно відрізняється від себе 20 річної давнини і на мою думку - так і повинно бути. Міранда зробить все щоб утриматися на вершині, навіть якщо це означає вішати на тремпель своє пальто, а не кидатися їм в асистенток (дуже маленький спойлер). Так само як і Анна Вінтур сильно "помʼякшила" свій образ за останню пару декад, так працює цей світ. Доказ на прикріпленній картинці. Що мені сподобалося:• логічний розвиток чотирьох головних персонажів за 20 років • логічний розвиток чотирьох головних персонажів за другий фільм • стосунки з мужиками сильно не у фокусі• стосунки між чотирьма головними героями, особливо Найджел/Енді, Найджел/Міранда • реалістичне зображення реального світу (наскільки це можливо в такому фільмі) • реалістична загроза Міранді і існуванню журналу • гумор • "you are not a visionary" сцена, easily моя улюблена • дорослі люди з прекрасними карʼєрами • "головна злодійка фільму" • сюжет з парою розлучених мільярдерів, здається це аллюзія на Гейтсів/Безосів• нова асистентка Міранди, яку грає Сімон Ешлі • жвавість, яскравість і осьцеповороти • Леді Гага і Найджел, це треба бачити • ніякого дикушного моралізаторства як у кінці першого фільму • більшість костюмів Що мені не сподобалося• назва. нащо вони втулили цю нікчемну двійку якщо можна було назвати фільм краще • занадто ідеаліний кінець, хоча я розумію що коли вже роблять такі сіквели, точку треба ставити невимовно жирну. але воно трошки переслащавіло • як я вже писав, забагато фансервісних відсилочок • стосунки з мужиками. нащо вони там взагалі • деякі костюми. особливо петчворк сукня Енді, що це взагалі за хрінь А загалом I plead the fifth. Я обожнюю перший фільм, кіно про моду це взагалі моя гілті плежа. Я читав книгу (лайно), я дивився інтервʼю реальної "Емілі", я читав коментарі на поведінку Анни Вінтур etc. Тобто мені загалом скоріше за все і тупий фансервіс би зайшов. Загалом: по сюжету мені другий фільм сподобався більше за перший, але it's my personal preference. Вони обидва культові.