Чому німецькі лікарі виписують ібупрофен від усього Чули колись про таке? Можу підтвердити, вони виписують ібупрофен від усього. Звісно частина з них так робить бо вони такі собі лікарі, але взагалі це частина глобального підходу. Яколись про це тут вже писала на прикладі гастриту. Там де український лікар відправе на всі можливі аналізи щоб точно виявити в чому проблема, плюс пропише ще й якийсь німесил/кетолак, німецький зробить навпаки. Їх підхід: негайно виключити все що може бути дійсно серйозним і після цього просто дати максимально просте і мінімально шкідливе лікування. Не діє, ну тоді щось інше прописати і шукати причини. Це часто відображається в тому самому відомому "пийте чай, їжде морозивко, гуляйте на свіжому повітрі і ось вам парацетамол" при застуді. В плані будь-якого знеболення це проявляється дуже просто. Ібупрофен, навідь при високих дозах, значно виграє по шкалі ефективність/безпечність. Тому він від усього - після операцій, від болючих зубів, від будь-яких болей що він може прибрати. Вони просто виписують його на 600-800мг дозування. Якщо не працює, вони випишуть щось сейозніше. Навіть з ібупрофеном вони конвервативні - завжди скажуть що це тільки на пару днів, не можна приймати рутинно, обовʼязкого приймайте пантапразол в комплекті. Часто міксують з парацетамолом, бо ці ліки хармлять різне і їх можна приймати почергово. Величезна різниця порівняно з Україною в рівні допустимого болю. Тут прийнято не прибирати біль зовсім, а можливо залишати трошки щоб пацієнт мав змогу приймати кращі рішення поки відходить від чогось суттєвого. З хорошего, консервативність до знеболюючих змушує лікарів шукати причини, а не лікувати симптоми у випадку хронічних болей. Якщо це гарний лікар, of coarse. Часто вони працюють на профілактику і це, я вважаю, величезний плюс. З поганого, в аптеках нічого не можна купити, навіть ібупрофен 600 йде по рецепту (що ніяк не заважає випити 3 пігулки по 200). Рецептурність в цьому випадку як не дивно плюс, бо тоді платить страхова. Без рецепту можна купити: парацетамол, ібупрофен, аспірін, наркопсен. За всі мої роки життя тут, мені жодного разу не виписували кетолак чи нимісулід, що не було би кейсом в Україні.З одного боку я це підтримаю, бо я сама довела себе до проблем зі шлунком, не повірите, рутинним прийомом ібупрофену. З іншого, телефонувати лікарю, пертися в ER чи аптеку, і все це поки тебе рве на шматки це прям hellish experience. Хоча дома зайжди є той самий ібупрофен який може дозволити розібратися з цими проблемами. Окрема тема це опіоїди, це прям табу. Тільки якщо все дуже серйозно, тільки якщо все інше спробували і воно не працює. Я про це мало знаю, бо мені такого ніколи не прописували. Як не дивно, і Німеччині я стикаюся з сильно меншим газлайтингом з приводу свого здоровʼя ніж в Україні. Якщо я приперлася до лікаря і кажу що I am in pain - вони мені вірять. Але вони взагалі сильно краще ставляться до конкретиних запитів пацієнтів. Чисто на мій досвід без статистики, виписування КОКів від менструальних болей тут більш рутинна практика, що я вважаю плюс. Я в цілому більше за німецікий підхід, хоча в нього і є свої мінуси, особливо для людей в яких ще немає знань мови та системи, плюс пулу контактів лікарів на всі випадки життя. Щоб отримати найкраще лікування, тут треба бути існуючим пацієнтом певних клінік і це потребує часу. Незважаючі на мій оптимізм, для мене особисто це палка в двох кінцях. З одного боку, лікування хронічних болей значно краще. З іншого - I am NSAID intolerant (currently), тобто мені не можна пити ібупрофен, діклофенак, аспірін, нимісулід, кетолак і ще тону всього. Це робить походи до лікаря особливо прекрасними, бо вони не знають що зі мною робити та виписують анальгін. Але, як я вже казала до цього стану мене довело рутинне вживання знеболюючих. Можливо тому I am more in favoir of this approach. А ви що думаєте?