Здається на новий рік прийнято писати резолюціїї, чи що б воно там не було. В мене немає як такого святкового настрою, але свято є навколо, а в мене є декілька днів тиші та спокою. Принаймні я на них сподіваюся. Плани на рік для мене не мають значення, так само як і ідеї "почати справжнє життя з понеділка". Але будь-який шлях до великих змін складається з купи непомітних кроків і я вперше за життя відчуваю що йду по цій дорозі. Тому вважаю цей рік успішним. Truth to be told, але якщо прибрати очевидні фактори, мій найстрашніший ворог це мій власний мозок. І можливо дехто скаже що говорити про себе таким чином це не найкраща ідея, але для мене це звучить як надія на зміни. Бо розуміння проблеми це перший крок до її вирішення. Прийняття себе таким який я є не прибирає необхідності створювати себе такия, яким я хочу бути. Звісно я пишу про mental health і наразі це моя величезна перемога. Коли я бачу що ситуації які раніше призводили до істерик, ступору, депресивних епізодів і вирваних років життя - зараз фіксяться парою неприємних днів і самокопанням. І коли я бачу це, вже неможливо сказати що я роблю недостатньо, бо який сенс в усіх тих майлстоунах якщо воно все невілюється агонією з середини. Звучить трохи anticlimatic, I know. Але це моє життя і я в ньому зараз вважаю важливим саме це.