Canal Паломник онлайн - @palomnykonline - №363
Сльози любові. Падре Піо і його матиУ грудні 1928 року мама Пеппа приїхала до Сан-Джованні-Ротондо, щоб провести Різдво поруч зі своїм сином — Падре Піо.Щоранку вона була присутня на Літургії, яку він служив. Після Святого Причастя, прийнятого з його рук біля головного вівтаря, вона схилялася й цілувала землю там, де щойно стояла його нога, поранена стигматами.Це був мовчазний жест матері — сповнений пошани, віри й любові.Попри сніг, холод і пронизливий вітер, мама Пеппа щодня пішки піднімалася з дому, де мешкала, до церкви Святої Марії делле Ґраціє. Вона прибула в скромному, легкому одязі, непридатному для зими, і не хотіла приймати теплі речі від інших.У ніч Різдва церква була переповнена. Вона сиділа між вівтарем Непорочного Зачаття та конфесіоналом Падре Піо і звідти брала участь у трьох Літургіях.Через кілька днів у неї піднялася висока температура. Лікарі діагностували двобічну пневмонію. Падре Піо відвідував матір неодноразово, завжди разом із настоятелем монастиря, який щоранку приносив їй Святе Причастя.Він був поруч із нею до останньої миті й сам уділив їй останні Святі Тайни. Коли побачив, що мати відходить, біль переповнив його: він поцілував її в чоло, важко схлипнув і знепритомнів.Було 6:15 ранку 3 січня 1929 року.У сусідній кімнаті Падре Піо плакав, не стримуючи сліз. Його прості слова з глибини серця зворушили всіх присутніх:«Мамо моя… Мамо моя прекрасна…»Коли хтось намагався його втішити, нагадавши, що страждання — це форма любові, він відповів тихо й зламано:«Саме тому — це сльози любові. Нічого більше, ніж любов».⸻Цей текст подано як історичне духовне свідчення, що передається як нагадування про людяність, віру і глибину синівської любові.Натхнено свідченнями з італійських католицьких джерелАвторський духовний переказ — @Паломник Онлайн
597
26-01-09 19:05