🗄 Що приховав архів: рукопис Ковалевського про Кобзаря, якого майже ніхто не читав

Максим Максимович Ковалевський (1851–1916) — видатний український учений, соціолог, історик і громадський діяч, уродженець Харківської губернії, один із основоположників порівняльної соціології та права. Він прославився фундаментальними працями з історії європейських інститутів, походження сім’ї та власності, а також активною політичною діяльністю: був членом I Державної думи і Державної ради, засновником Партії демократичних реформ, співредактором першої енциклопедії українознавства «Украинский народ в его прошлом и настоящем» і головою петербурзького благодійного товариства імені Т. Шевченка.

Під час перебування в Лондоні Ковалевський близько познайомився з Карлом Марксом, який вважав його своїм «науковим другом», і зазнав впливу його ідей (хоча й не став марксистом). Водночас він був видатним масоном: 1888 року посвячений у паризькій ложі «Космос», а після 1905 року став одним із головних організаторів відродження масонства у Російській імперії, засновником і досточтимим майстром кількох лож Великого Сходу Франції.

👁

У 1911 році, коли виповнилося п’ятдесят років з дня смерті Тараса Шевченка, Ковалевський написав рукописну статтю під назвою «Шевченко». П’ятдесят три аркуші в двох зошитах — стільки місця знадобилося людині, яка все життя займалася історією права, порівняльною соціологією та політичною діяльністю, щоб висловитися про поета. Ця робота так і залишилася в архіві. Сьогодні вона зберігається в Санкт-Петербурзькому філіалі Архіву Російської академії наук (фонд 103, опис 1, справа 480) і відома широкому загалу майже виключно завдяки статті А. В. Кольцова 1964 року, де вміщено кілька цитат і короткий опис змісту.

Рукопис відкривається розповіддю про обставини виходу першого «Кобзаря» 1840 року. Далі йде аналіз конкретних творів. «Гайдамаки», на думку Ковалевського, — не романтична стилізація, якою їх іноді вважали сучасники. Це твір, пронизаний «живым интересом к попыткам закрепощенного» народу. Вчений постійно повертається до антикріпосницького характеру поезії Шевченка: уже з 1840-х років поет піднімає питання, «тесно связанные с крепостной несвободой». Серед інших творів, які він розбирає, — поема «Катерина» і вірш «Не спиться мені, а ніч — як море».

Вивезти рукопис Ковалевського з Росії в Україну сьогодні неможливо. Тим дивніше, що за багато спокійних років ніхто так і не знайшов можливості його опублікувати. Адже ця праця становить винятковий інтерес для українознавства і могла б стати справжнім подарунком для всіх, хто любить творчість Шевченка. Самобутній мислитель Ковалевський, без сумніву, мав на неї свій особливий, неповторний погляд.

@paliturka / Підтримати