🇱🇻 Латвія — єдина республіка колишнього СРСР, яка оприлюднила особисті картки агентів КДБ. Що ці дані говорять про роботу КДБ в Україні і як це пов’язано з нинішньою війною? (Частина 2)

(Частина 1)

Виходить, що діючими агентами КДБ в Україні у 1991 році за латвійськими пропорціями значилося приблизно 81 000 осіб. Усі агенти, поставлені на облік за 1953–1991 роки, — близько 470–490 тисяч. Однак є підстави вважати, що в Україні щільність агентів була вищою, ніж у Латвії. Чому?

В Україні — кілька центрів промисловості та ВПК: Дніпропетровськ, Харків, Запоріжжя, Миколаїв, атомна галузь, ракетна, авіація; наука та закриті КБ.

Слід зазначити, що штат самого КДБ УРСР був величезним: оцінки кадрових співробітників — 18–25 тисяч (іноді до 34 тисяч разом із «своїми» у владі). При нормі 7–20 агентів на оперативника (звіт Федорчука за 1970 рік: у середньому 7–9, у Дніпропетровську 19) математика дає той самий порядок — 100–200 тисяч одночасних агентів, тобто не нижче пропорції, а радше вище.

На жаль, картотека агентів КДБ була вивезена до Москви першим головою КДБ незалежної України М. М. Голушком у листопаді 1991 року. На цей рахунок існують різні версії, однак фактом залишається те, що в Україні немає картотеки радянських агентів, як у Латвії.

У вересні 1991 року КДБ України було перейменовано на СБУ, і Голушко став в.о. Голови СБУ. У 1993 році його призначив Єльцин Міністром безпеки Росії, згодом — головою ФСК (Федеральної служби контррозвідки Росії, потім перейменованої на ФСБ). Виникла парадоксальна ситуація: перший голова СБУ України згодом став Головою ФСК Росії.

Преса писала, що вдруге картотека СБУ вже незалежної України була вивезена до Москви після перемоги Революції Гідності у 2014 році. Таким чином, картотеки агентів вивозилися з Києва до Москви двічі — у 1991 та 2014 роках.

Тому в більшості випадків ми не можемо сказати, хто був завербований КДБ. Однак масштаб вербування був величезним, і це пояснює неймовірні стратегічні провали України 1990-х років: проголошення без’ядерного статусу, вивезення з України тактичного ядерного арсеналу без згоди влади України, згода на створення російської бази ВМФ у Криму, відмова від ядерної зброї фактично за безцінь, підписання Будапештського меморандуму, який не передбачав жодних гарантій Україні, фактичне роззброєння України, передача 575 крилатих ракет Росії в рахунок боргу за газ, дія російських баз ППО в Україні до 2005 року тощо.

Саме ці помилки призвели до війни 2014 року, а згодом — до повномасштабного вторгнення 2022 року.

@paliturka / Підтримати