🍊 Механічний апельсин | Ентоні Берджесс. Найнебезпечніша книга сучасностіНас здивував той факт, що ця книга вийшла на друге місце серед найзабороненіших книг у США. (Книги на першому місці часто змінюються, а друге залишається стабільним). Книга Берджесса, видана ще 1962 року, давно стала класичною. Довгий час вважалося, що це книга про біль — Берджесс написав її, коли йому поставили діагноз пухлина мозку. Однак, якщо розібратися, з нею не все так просто.Що не подобається тим, хто забороняє?Сексуальне насильство: кілька сцен групових зґвалтувань (у першій частині книги, де Алекс і його «друзі» тероризують жертв).Груба мова та сленг «надсат» (nadsat) — вигаданий жаргон підлітків, у якому багато слів для сексу, насильства та наркотиків. Він робить текст одночасно винахідливим і «брудним».Теми підліткової злочинності, наркотиків, асоціальної поведінки та відсутності моралі в головного героя.Загальний «аморальний» тон першої третини роману, де насильство описано яскраво і від першої особи.🍿 Фільм Кубрика (1971) посилив ці звинувачення: йому спочатку дали рейтинг X (для дорослих) у США, пізніше трохи пом’якшили до R. Фільм звинувачували в «прославлянні насильства» і навіть пов’язували з реальними злочинами.У чому насправді «небезпека» книги (і іронія заборон)?Роман — це антиутопія та філософська притча. Головна тема: свобода волі проти примусового «добро».Держава застосовує до Алекса «техніку Людовико» — аверсивну терапію (нудота + перегляд сцен насильства), яка позбавляє його здатності обирати. Він стає «механічним апельсином» — красивим зовні, але без душі і свободи всередині. Берджесс (і тюремний священик у романі) прямо каже: краще людина, яка обирає зло, ніж робот, запрограмований на добро. 📱 Примус до чесноти — це найгірша форма тиранії.В оригінальній британській версії є 21-ша глава (Алекс дорослішає, втрачає смак до насильства і замислюється про сім’ю). Американський видавець у 1960-х її вирізав, бо «американським читачам такий хепі-енд не сподобається». Фільм Кубрика також заснований на урізаній версії. Повний текст зі спокутою з’явився в США лише в 1986–1987 роках.Книга не схвалює насильство, показує його руйнівні наслідки та висміює як вуличну жорстокість, так і державний контроль над свідомістю. Це сатира на біхевіоризм (Скіннер та інші) і тоталітаризм. Іронія заборон величезна: роман якраз застерігає проти цензури, маніпуляцій розумом і позбавлення вибору. Забороняти його — означає повторювати ту саму помилку, яку критикує Берджесс.@paliturka / Підтримати