Я люблю носити смішні шапки. Ну, тобто насправді я не люблю носити ніякі шапки, але якщо шапка смішна - в неї є шанс опинитися в мене на голові.Останню шапку я взагалі віджала в дитини, тому що вона її носити не захотіла, а я захотіла. Бо чому б і ні?Ну, і звісно ж мої шапки привертають увагу. Я вже звикла до посмішок, коментарів і питань.Лонг сторі шорт.Стою я в магазині, відважую собі картоплю, нікого не чіпаю. В голові думки про те що ще на суп треба купити, куди посунути клієнта і коли б його ще примудритись поспати.Підходить до мене чоловік поважного віку. І починає щось казати про мою шапку. Я вся в думках, автоматично дякую, посміхаюсь і тут цей когнітивно необдарований видає: "Ви б цю шапку не носили, а то молоді хлопці будуть вас лякатися, і ви так і залишитесь сама!"Була б я може в більш благодатному настрої, подякувала б за комплімент, але настрій був паршивий вкрай. Тому коментатор поважного віку вислухав від мене про те скільки років я заміжня, про кількість моїх дітей і куди йому засунути молодих хлопців, які будуть мене лякатися.Про молодих хлопців не дослухав. Злякався і втік.Працює шапка виходить.
🔼Та й в цілому, в мене дуже довго перебіг - прихований. Я навпаки, стаю активнішою, починаю вписуватися в якісь проекти, всім допомагати, вести занадто різноманітне соціальне життя і взагалі виглядаю як заєць "дюрасель". Підозрюю, що це в мене захисний механізм такий, який не тільки не спрацьовує, а ще й гірше робить. А після цього я доволі консервативна в симптомах: я перестаю спати, не можу нічого робити і стаю дуже дратівлива. Тому вказати якісь свої конкретні симптоми як приклад, я не можу. Перебіг в усіх буде дуже різний.🧐 Яку стратегію маєш для днів-періодів, коли нічого не хочеться і не можеться, а треба — працювати, виховувати дітей тощо 🐍 Роблю мінімальний мінімум, а весь інший час - лежу. Якщо є сили та можливість, то пробую якусь поведінкову активацію, але зазвичай в такі дні і дихати важко, не те, щоб потренуватися. Тому так: тільки необхідний мінімум і максимальна увага до себе. Бо загострення - це як зламана нога. На зламаній нозі не пострибаєш. От і я... не стрибаю. 🧐 АД це на все життя, чи є шанс "злізти"? 🐍 Стандартний курс антидепресантів назначають на три місяці. А далі вже дивляться. В цілому залежить від динаміки хвороби та супутніх обставин. Особисто я приймала довго, але не "все життя". 🧐 Чи мають антидепресанти побічні ефекти? Цікавлюсь бо мій друг їх зараз п'є за рецептом лікаря🐍 Як і будь які ліки - мають. В залежності від групи, будуть різні побочки. А в залежності від удачі - буде різна вираженість.🧐 Дякую, що ділитеся ❤️🩹 Тепло чути, що коханий підтримує. Скажіть, чи бувала у вас чи знайомих тривога через те що кохана людина от зараз допомагає, а потім "втомиться" від депресії і піде? Обговорюю це з дівчиною, але страх не зникає, бо є такий досвід = то може погляд зі сторони буде корисним. (П.с. канал вогінь) 🐍 Будь ласка.В мене виникають такі думки, теж є усілякий негативний досвід стосовно мого ментального стану. І страх, що Дорм втомиться і піде - це теж такий собі симптом хвороби (і, частково, поганого досвіду).Насправді, крім того, щоб обривати ці думки, немає ніякого способу їх викорінити. Лише час зможе впевнити, що наявний партнер не піде. Бо інакше переконатися в цьому не вийде.П.с. Дякую! Приємно дуже.🧐 Як ви навчилися жити зі своїм психічним розладом і не з'їдати себе, що робите недостатньо? Не діагностувалася, але я моментально вигораю і буквально готова вмерти коли хоч трохи перепрацьовую. Але ж ми живемо в соціумі, і всім чхати який у тебе стан, треба працювати як кінь, якщо хочеш гарного життя. Тому постійно корю себе, що не можу бути як всі. Чи знайомо вам це? Як справитися? 🐍 Мені це знайомо. Мої хороші друзі - це КПТ та медикаментозна терапія. Ще там десь поруч пробігають не здорові механізми компенсації, проте нікому їх не раджу.Але чесна відповідь буде - ніяк. Я жива людина і час від часу впадаю в спіраль самознецінення і самозасудження. Це, до речі, класичний симптом - негативні румінації, самозасудження, самоприниження, відчуття власної жалюгідності та неспроможності.Особисто вам дуже раджу продіагностуватись, бо такий симптом може бути при різних станах, і сходу казати, що це прояв депресії - неможливо. Може це просте вигоряння. Чи хронічний стрес. Чи та сама хронічна втома. Або сезонне. Тут важлива динаміка і деякі ще ознаки.По питанням, це все. Ну і щоб розставити всі крапки над і: так, в мене післяпологова; так, діагностована; так, лікуюся.Буде краще.
Пам'ятаю, як на початку ведення каналу мені намагалися дорікнути тим, що я дуже мало пишу про своє ментальне здоров'я.Потім мені намагалися дорікнути тим, що я не займаюся своїм ментальним здоров'ям.Особливо смішно це було через те, що канал я створила на фоні прийому антидепресантів. Я просто вперше в житті перестала відчувати себе унилим гімном і в мене вперше в житті з'явилися сили на щось крім того, щоб себе жаліти. Я тоді нарешті стала системно тренуватися, перестала переїдати та й задоволення від життя стала отримувати теж ледь не вперше в житті.Енівей. Потім всіх стало хвилювати, звідки в мене депресія. Популярний хедканон - тому що Дорм мудак. Бо чому ще мені мати такі трабли, правда?Неправда.Відкрию вам секрет.Депресія в мене ендогенна. Трохи спадковості: чи то мало серотоніну, чи то мало до нього рецепторів, чи то рецептори погано працюють. Про спадковість я говорю недарма, бо в мене є родичі з тим же самим розладом (але там все складно).Трохи їбанутого виховання, яке натурально зламало мені мозок і до депресії ще й подарувало підвищену тривожність. Взагалі, я неймовірно рада, що роки життя з моїми батьками залишили мені тільки це, а не біполярку, наприклад. Бо були всі шанси.Трохи травматичних подій в дитинстві, які дуже сильно вплинули на мій психічний стан ще тоді, але "діти легко все переживають", тому всі просто забили. Взагалі перша маніфестація депресивного розладу в мене сталась років в десять. Плюс-мінус рік, точніше не скажу, бо ніхто мене не діагностував, це я так ретроспективно вже дивлюсь. Я дуже добре пам'ятаю як одного разу прийшла до матері і сказала, що мені погано - занадто сумно весь час, настільки, що аж боляче дихати. Мати запропонувала мені не вигадувати, бо я занадто маленька, щоб так себе відчувати.Потім мені, звісно, покращало, потім знову погіршилось, потім покращилось, потім знову... Тригерило початок зазвичай щось зовнішнє і я радісно (ні) спускалася по спіралі.А потім в моєму житті з'явився Дорм, подивився на ці охуїтельні розваги мого мозку і відправив мене на терапію.З тих пір я навчилася менеджити свій стан, навчилася розраховувати ресурси, бо вилікувати це не вийде ніколи, тому потрібно пристосовуватись.Підбиваючи підсумки... А не знаю які підсумки тут зробити. Я ще багато чого можу сказати про власний досвід, але боюся скотитися в нікому не цікаве ниття.Отака хуйня, малята.
Це було весело.Анат приїхала буквально на один вечір. Дорм вдало опинився в цей же вечір вдома ііііі......це було бурхливо. Дуже помітно як ми всі один за одним сумували. Багато цілувалися, багато торкалися, багато сміялися. Дорм брав Анат. Я цілувала то її, то його, дивилась, торкалась притискалась. Насолоджувалась її виразом обличчя та тихими стогонами. І вона так соромилась, коли Дорм посадив її зверху на себе!Це було весело.Коли Дорм підім'яв мене під себе, трахав сильно і швидко, а Анат пестила мою ніжку і груди. Взагалі, про груди, то окрема розмова: ці двоє примудрялися трахатися і одночасно гратися з моїми цицьками! Збоченці (мені подобається!)Я підмахувала і підтягувала Дорма до себе, мотала головою і старалась бути тихою - виходило дуже погано.А потім Дорм поставив мене навколішки, поклав Анат вниз і трахав мене так, наче намагався витрахати з мене всю душу. А я попискувала, уткнувшись обличчям в подушку і могла думати тільки про його член всередині, як добре і міцно він відчувається, як солодко, коли Дорм мене їбе.І коли Дорм кінчив всередину, Анат ретельно зібрала всю сперму губами і язиком. Настільки ретельно, що я примудрилась ще двічі кінчити від її дій.Після я врешті решт втомлено впала обличчям в матрас.І захіхікала.Я ж казала, що було весело.
Це був той самий секс, після якого ще пів дня ходиш та тільки й видихаєш "ух, бля... ух, бля..."Я була зуджена. В тому самому стані, коли всі думки крутяться лише навколо бажання отримати твердий та гарячий член всередину. Пробка в дупці теж не додавала раціональності мисленню. Я текла, я натякала, я казала прямо і ніяк не могла дочекатися коли ж ми опинимося з Дормом наодинці."Ти повинен мене зараз трахнути!" - заявила я, як тільки видалася можливість.Дорм не відмовив. Він взагалі ніколи не відмовляє. Ми давно не трахались з пробкою і я вже й забула як вона відчувається під час фрикцій. Як вона дражнить, і як весь час здається, що цього відчуття неостатньо.Тому не дивно, що я дуже швидко її витягнула, повернулась на бік і підставила свою дупку.Оххх... Це було важко, щільно, гаряче. Член відчувався трохи занадто великим, коли вже трохи боляче, але при цьому дуже добре. Дорм рухався, я видихала і стогнала, закочувала очі і, здавалося, перетворилася на клубок оголених нерві по яким пробігає задоволення.Але мені було мало. Мало щільності, мало відчуттів.Тому я додала спереду ділдо. Не найбільше з тих, що могла, але навіть воно зробило мені важко. Я стогнала.Я хапала ротом повітря.Я закочувала очі, а в голові не було жодної думки.І я відчувала-відчувала-відчувала.Хотілося втекти, але я не тікала. Лише прогиналася в попереку, лише підставлялася, лише тихо скрикувала на особливо сильних рухах.Дорм щось спитав... Я не пам'ятаю насправді що саме. Пам'ятаю лише, що відповіла про своє бажання вставити пробку назад, коли він кінчить.Його рухи стали просто шаленими. Такими, що вибивали повітря і розплавляли мізки. Я не могла нічого. Тільки приймати і насолоджуватись. І відчувати його член всередині - все так як я й хотіла.Відчувати і його гарячу сперму в собі. А потім я кінчила з його рукою на горлі - так сильно, що не могла стримати крики. Так сильно, що потім ще декілька годин в мене тряслись ноги і мене хилило в сон. Так сильно, що я відчувала неможливо приємне спустошення - так, наче з мене разом витягли всі кістки.Було просто неймовірно.Дупка трохи відпочине, і треба буде повторити.
Наша психіка це дуже потужний механізм, який захищає нас за будь яку ціну.Психологічні захисти - штука дуже реалістична і добре працююча, раз за стільки часу, який нам знадобився, щоб еволюціонувати нам як виду, вони не тільки не зникли, а ще й покращились і розвинулись.Енівей, про захисні механізми, ми можемо поговорити окремо, якщо вам буде цікаво (напишіть, якщо цікаво, щоб я знала). А зараз я б хотіла поговорити про штуку, яка не відноситься до "офіційних" захисних механізмів, але є дуже потужним проявом нашого психічного захисту. І я говорю зараз про таке явище, як "нормалізація".Якщо з нами регулярно відбуваються травмуючі події, то наша психіка починає їх нормалізовувати. Інакше вижити в здоровому глузді при тотальному пиздеці просто неможливо.Насправді, я думаю, що вже багато хто з вас стикнувся з такою нормалізацією: обстріли, відключення, вибухи, сирени... - ми сприймаємо це як щось буденне, нормальне в нашій парадигмі. Хоча явище "нормальним" від того не стає.Але це теж одна з причин, чому жертвам аб'юзу складно піти від кривдника - те, що відбуввється, нормалізується психікою до "та нічо такого, живемо ж". Це одна з причин, чому люди не йдуть з жахливих місць роботи (крім банальних матеріальних причин). Це одна з причин, чому діти не найкращих батьків, часто не бачать в тому, що робили їхні батьки нічого поганого.Тому що якщо бачити, треба зануритись в увесь цей жах і пиздець. А якщо й немає перспективи змінити становище в найближчий час, то існування в такому тотальному кошмарі буде нестерпним.Але коли обставини змінюються, коли травмуюче оточення і травмуючі події залишаються позаду, нормалізація не зникає по клацанню пальців. І навіть через роки, навіть після терапії, ми можемо знаходити в собі звичні патерни поведінки, звичне реагування на пиздець, який стається навколо нас. Звичне "а чо такова, все ж ок".Взагалі, ця тема виплила на моїй особистій терапії (те як я вправно нормалізую те що виробляли мої батьки - окрема неперевершена історія!). А потім я озирнулась навколо, подивилась на те, що ми вважаємо нормальним сьогодні, і зітхнула.Обіймемось, чи що?
🧐 Твій погляд на твердження "низ це обличчя Верха, якщо низ щасливий і доглянутий, то Верх - гарний " 🐍 Мені якось сподобався вираз Дорма про те, що якщо низ це обличчя Верха, то під час золотого дощу, Верх сцить сам собі на лице.В цілому мені від цієї фрази тягне радянським "унітаз - обличчя хазяйки" і його похідними.Я думаю, що в стосунках двох дорослих людей, кожен з цих людей відповідальний за себе і свій власний стан. У Верха відповідальність звісно теж є, але вона обмежена внутрішньопарними домовленостями. Звісно, якщо пара домовилась, що Верх відповідає за повне благополуччя низа, то так, тоді дійсно - щасливий і доглянутий низ, це показник хорошого Верха. В усіх інших випадках, є забагато факторів, які на це впливають.🧐 Чим відрізняється Топ від Сервіс Топа і від Caregiver Dom 🐍 Щось флешбекнуло ДЕКами. То чим кінк від фетишу відрізняється, то ось це. Сидиш собі перед комісією, а тебе допитують чим філософське консультування від екзистенційної психотерапії відрізняється.Енівей. Якщо чат джипіті мовчить, то:Топ - це загальна назва англійською для людини верхнього позиціонування. Сервіс Топ, це людина верхнього позиціонування, якій подобається виконувати забаганки нижнього партнера.Caregiver Dom - домінант (людина верхнього позиціонування, яка любить домінувати), яка крім домінування ще й любить піклуватися. Найчастіше Mommy та Daddy типажі. Тут ще були декілька повідомлень стосовно того, що хочеться бачити на каналі, і мені є що відповісти на кожне з них.🧐 Було б круто якби постили прочитане чи рекомендації на цей канал теж, люблю вас читати, але не гортати картинки 🐍 Дуже не хочеться це робити, бо канал зовсім не про це. "Зміїна олія" як раз місце куди я складаю все, що мені сподобалось, в тому числі й картинки. Але я почула і зробила там закріплений допис з навігацією по гештегам. Тепер можна зайти і легко знайти все, що потрібно.До речі, я там ще стала постити новини про оновлення новел на АО3.🧐 З ідей для каналу: зробіть пост для знайомств в коментарях, залучення має бути максимальне, людям явно хочеться)🐍 Ви, мабуть, нещодавно доєднались.Робила такий допис в червні, а до того взимку. І якщо перший раз дійсно був аншлаг, то вдруге люди зацікавились суттєво менше. Найближчим часом повторювати не збираюсь. Можна ж спілкуватись і таким чином знайомитись в чаті.🧐 Секс і наркотики (секс в стані змінної свідомості) 🐍 Припускаю, що це такий запит на тему дописів. Не зовсім моя тема. Я трохи писала про алкоголь і канабіс (можна знайти в пошуку за відповідними словами). І був один допис про мій секс в стані алкогольного сп'яніння (спойлер: мені не сподобалося). Якщо мені трапиться щось цікаве про це, я обов'язково поділюсь з вами.Ось і все.Поставити питання анонімно можна тут.
Окей. Так. Думаю, я готова про це поговорити.Увага: допис буде важким і тригерним, а зараз ресурсу в усіх не багато, тому зважайте на своє самопочуття.Але, я думаю, що декому він може стати підтримуючим. Бо про таке говорити не прийнято, але, мені здається, що варто.В мене було три вагітності.Саме так: вагітності три, а дитини - дві. Тому що найперша моя вагітність закінчилась на третьому місяці.Я прийшла на чергове планове УЗД, а мені обережно сказали, що серцебиття слабке і приходь через тиждень, перевіримо.Через тиждень перевіряти вже було нічого.Так буває.Статистика взагалі каже, про те що близько сорока відсотків вагітностей, про які відомо, закінчується мимовільним абортом. А про скільки вагітностей жінки просто не знають?Енівей... Це було боляче. Фізично - медикаментозний аборт, це не погуляти сходити. Психологічно - вагітність-то бажаною була.І ти думаєш собі весь час, що я зробила не так, де недогледіла (спойлер: все ти зробила так, просто херня стається) і як його далі жити. А оточуючі розділяються на два табори. Одні кажуть, що це херня, що ти ниєш, нічого ж не сталося. А інші починають виїдати мізки тим, що це ти щось не так зробила, а от якби ти п'яти жиром білого кажана натирала, то такого б не було.Мені взагалі мамка тоді присіла на вуха стосовно того, як їй тяжко і сумно, вона ж цю дитину так чекала! І взагалі я повинна її втішати, що значить я не хочу про це говорити? Їй погано, а я сама винувата, що це сталося, тож нічого нити!(А потім мене питають, чого це в мене стосунків з батьками немає).Але правда в тому, що в таких речах не винуватий ніхто. Просто гени невдало склалися. Просто ми зараз помічаємо вагітності дуже рано, і від того помічаємо багато таких випадків.Але це дуже сумно. І дуже боляче. І про це не прийнято говорити, як про якусь брудну таємницю.А правда в тому, що мені свого часу дуже терапевтичним було почути історії інших жінок, які втратили вагітність, і зрозуміти, що я не сама. Що моє горе є кому зрозуміти і є з ким розділити.Мені все ще іноді буває трохи сумно. І я думаю, що я не перестану засмучуватись ніколи. І мені дуже хочеться підтримати тих, хто теж це пережив.Сумувати нормально. Горювати нормально. Це втрата. Це біль.Але ви в цьому не самі.І зовсім ні в чому не винуваті
Окей, хлопці та дівчата. Трохи про домінування і те, звідки взагалі береться потяг до домінування.Відповідь: ніхто не знає.В нас є дослідження мазохізму і навіть трошки є досліджень садизму, а от домінантів та сабмісивів щось ніхто особливо не вивчав. Але. Є декілька теорій "чому так".Варіант перший: це зав'язано на систему соціальної винагороди через сором та гордість. В якій в Д/с динаміці сабмісив отримує можливість вийти за рамки гонитви за соціальним статусом (свідомо принижуючи свою роль), а домінант отримує "безкоштовне" відчуття успішності та значущості.Варіант другий: зараження організмами, які стимулюють сексуальну поведінку. Є дуже обмежені і не дуже достовірні дослідження стосовно зараження токслплазмою, яка змушує людей не тільки любити котів, а ще й підкорюватися, або домінувати.Варіант третій: сексуальний імпринтинг. Закарбування на притаманних батьку чи опікуну якостях. І якщо ці якості мають стосунок до БДСМ, людина може відчути в майбутньому потяг до БДСМ.Варіант четвертий: сексуальне зумовлювання, або формування умовного рефлексу. В ранньому дитинстві та підлітковому віці, людина навчається асоціювати несексуальні стимули із сексуальним задоволенням, що призводить до формування багатьох форм альтернативної сексуальної поведінки.Варіант п'ятий: схильність до фемінних, або маскулінних рис поведінки. Це сильно залежить від того, що культурно вважається типово фемінною, або типово маскулінною поведінкою. І зав'язано на тому, що в природі самиці вибирають самців за їхньою владністю та силою (що ніяк не пояснює світчів, звісно ж).Варіант шостий: дивно складений мозок. Є лімітовані дослідження, які вказують, що зміни в преоптичній ділянці гіпоталамуса впливають на типову поведінку та сексуальні вподобання.Отака хуйня малята.Нагадаю, що все це лише теорії і кореляції і взагалі бабка надвоє сказала. Тому зарубу в коментарях влаштовувати можна, але обережно.Сорс 1.Сорс 2.
Ну, і обіцяне продовження вчорашнього допису....Я дивилась на Анат і посміхалась. В мене не було жодної причини відмовляти моїй чудовій дівчинці. Тільки треба було знайти щось достатньо тихе, але зле. І мій вибір пав на тоуз.Хєхєхє. Я не прогадала.Анат було важко. Згадую ті звуки, що вона видавала. Те, як їй хотілося від мене втекти. Те, як вона збилась, рахуючи. І на обличчя сама по собі наповзає та сама хижа посмішка.В неї і так були подряпані моїми нігтями сідниці, а тепер я ще й залишала синці від тоуза. Вона була чудесна. І так обурено сповістила, що "можна було й назвати число побільше", коли я закінчила її пороти, що я вже не втрималась - ляскала і ляскала її далі.По сідницях. А потім змусила перевернутися на спину і тоуз ліг на внутрішню сторону стегна. Сильно і безжально. Не знаю, як їй, а мені було дуже весело.Особливо, коли я помітила наскільки сильно вона збудилась від порки. Неймовірна дівчинка!Вона так солоденько звучала, так брудно пахла... Що коли ми закінчили, я не могла не наказати їй помастурбувати і кінчити для мене. Запропонувала вибрати ділдо. А вона захотіла, щоб його дістала їй я.Ну... Анат було важко.Але як же гаряче вона дихала, і як же гаряче кінчала!А потім ми лежали під ковдрою, їли цукерочки та обіймались. Бо любов.
TGLIST.COM.UA
