Найстрашніше в історії про гадаринських біснуватих — не демони. Найстрашніше — реакція людей, які молилися Богу про те, щоб він покинув їх і залишив в пеклі. Христос звільняє біснуватих від влади демонів. Здавалося б, усі мають радіти, але вони просять Його... піти. Чому? Бо в море втопилося стадо свиней. Свині виявилися важливішими за людську свободу. Свині — це образ життя, зануреного лише в земне, тілесне, чуттєве. Христос приходить не тільки вигнати демонів. Він приходить зруйнувати той спосіб життя, у якому демонам було комфортно. І ось тут починається найважче. Ми часто просимо Бога змінити наше життя, але не хочемо, щоб Він торкався наших "свиней": наших пристрастей, наших залежностей, нашого самолюбства, наших маленьких і великих ідолів. Ми хочемо спасіння, яке нічого не коштує. Хочемо Христа, Який благословить наше старе життя, а не створить нове. Але так не буває. Коли Христос входить у життя людини, Він завжди щось руйнує: не людину, а її рабство. І тоді кожен із нас має або втопити своїх свиней і довіритися Богу, або молити Бога, щоб Він пішов. А коли Бог уходить - залишається пекло.