Padre Poltava | Недiля всiх українських святихНе з підручника. А з крові, віри й борот...

Недiля всiх українських святихНе з підручника. А з крові, віри й боротьби.Святі — не лише ті, кого вивчають на іконописних курсах.Святі — це ті, кого пам’ятає земля.Галичина, яка ховала отців у стодолах.Полісся, що молилось пошепки.Полтава, де люди хрестились на схід, але молились на Захід — до Світла.Харків, що тримає молитву під бомбами.Київ, що квітне, не зважаючи на обстріли.Маріуполь, що став Голгофою.Українська святість — не глянцева. Вона згоріла в Крутах,лежала у Сандармосі,вмирала на нарах у Воркутинських таборах, розривалась на фронті, тягнула бронік на собі, а в неділю все одно йшла до храму — щоб стати на коліна лише перед Богом. Українські святі — це не лине Антоній Печерський і Іов Почаївський, але це і тисячі новомучеників закатованих, знищених, вбитих, похованих без хрестів.Це ті, хто молиться під час обстрілу.Це ті, хто постить на “нулі”, бо просто немає що їсти.Це ті, хто віддає останнє, і не фотографує це для звітності.Це ті, хто мовчки чинить добро — і не просить медаль.Бо святість — не про ідеальність.Святість — це коли ти живеш так, що світ трохи менше гниє.Сьогодні святими можуть бути:— військовий, що тримає позицію під Покровськом— волонтерка, що день і ніч плете сітки у підвалі— хлопець із татуюванням Архистратига на руці, що вивіз побратима під вогнем— бабуся, що носить пиріжки в шпиталь— священник, який не читав проповідь, бо стояв поряд з тілом Героя і просто мовчав— вчителька, яка навчила дітей правди під окупацією.Святість — не легенда. Вона в нас.У болі. В утомі. У виборі не зрадити.Бути своїм у Бога — от що значить бути святим.І Бог питає:“А ти?”Недiля всiх українських святих — це не просто спогад.Це перевірка нашого хребта.Це день, коли душа чує:“Я чекаю тебе у списку. Серед живих. І серед тих, що встояли.”А святі — це ті, хто встояв.Святість перемагає. І вона — у нас.Амінь.