Сьогодні на службі читаємо Євангеліє від Іоана 5:1–15 — історію про паралізованого, що 38 років лежав біля купальні Віфезда, чекаючи на чудо.Він був не перший і не останній у нескінченній черзі людського болю.Черга — це завжди про логіку, про договір: хто встиг, того й диво.Черга — це коли спасає система, встигнути, заслужити, довести.Черга - це закон.Але Христос не грає за цими правилами.Він не строїть людей в чергу і не роздає номерки тим, кому необхідна допомога.Він підходить Сам. Він Сам задає таке жахливе і таке бажане питання:"Хочеш бути здоровим?"І в одну мить ламає чергу, скасовує ритуали, минає механізми.Бо благодать не вимагає квитка.Не питає черговості.Вона не нагорода. Вона — дар.Коли вже не лишилось жодних сподівань — приходить Надія.Коли вже немає сил — говорить Той, Чиє слово створює світ:“Досить лежати в черзі! Збирай свої манатки! Іди!"І встає не просто тіло.Встає Людина.Встає віра.Встає життя.Стверджується Царство. Хтось із тих, хто чемно та постійно стоїть в черзі може обурюватися: як так? Це несправедливо! Не по черзі! Не по правилам! Але наш Бог — не чиновник із віконечка “чудеса за записом”.Він — Любов, яка завжди перша.І коли всі двері замкнені — входить Сам.Завжди вчасно.Завжди з благодаттю.Завжди з життям.