Періодично, вступаючи у суперечки з прибічниками нашого чинного потужного лідера сучасності щодо майбутніх виборів, чую аргумент, мовляв, ну не за Пороха ж голосувати. Типу Петро Порошенко пав жертвою власних високих антирейтингів. Проте не про сивочолого гетьмана я прийшов поговорити. А про темну конячку. Адже в 2019 році цією темною конячкою став Зеленський. Випірнув майже нізвідки, зіпсував Новий рік своїми політичними заявами і потужно та незламно переміг на виборах. І тепер мені закидають, що більше темних конячок немає. Отже конкуренцію Зе ніхто не складе. Окрім Порошенка, який, звісно ж, не переможе. Але знову-таки не про майбутні вибори я хотів сказати, а про минулі. Адже, згадуючи події 2014 року, такою самою темною конячкою для мене і моєї бульбашки був... Порошенко. Тоді у вже окупованому Луганську вибори, кандидати та їхні програми взагалі пройшли повз мене. Точніше вони йшли якимось фоновим шумом. І те, що переміг Порошенко - для мене стало сюрпризом. За 5 років потому сюрпризом стала перемога Зеленського. Неприємним, але не смертельним.Отже, не здивуюсь, що вибори в країні колись все-таки відбудуться. Офіс президента потихеньку прощупує підгрунтя, щоб Зеленський переобрався на другий термін. Проте я б не сильно вірив в безальтернативність нашого квартального фюрера.