​​#НезламністьНеЗгасає 🇺🇦 До Дня Незалежності України ми продовжуємо публікувати історії наших незламних колег.✊ Люди, які воювали з росією під час антитерористичної операції у 2014-2018 роках, вже тоді добре розуміли, що ворог на цьому не зупиниться. І після подій на Сході України слід бути готовими до майбутнього наступу.🔷 Сергій, диспетчер, поділився з нами своєю історією.Коли мобілізувався, у всіх нас був величезний рівень патріотизму. До певного періоду, коли почалися Дебальцевський, Іловайський котли… Був призваний у серпні 2014 року. Служив у окремій механізованій бригаді, а потім у підрозділі військової розвідки. Воювали на Маріупольському і Донецькому напрямках. Аби не хвилювати батьків, до останнього не казав де саме я воюю. Згодом довелося їм сказати.Найстрашніше на війні звикати. Звикати до вибухів, прильотів. Страшно, коли людина вже перестає боятися. Бо страх включає інстинкт самозбереження, який в умовах війни людині необхідний. Адже життя у нас єдине і берегтися треба обов’язково. Вже у той час було марно думати, що війною на сході все закінчиться. Перемир’я, про які домовлялися, були номінальні.З бойовими побратимами і сьогодні стосунки підтримую. Але доля їхня склалася по-різному. З 30 осіб, що були у нашому взводі, троє загинули у 2015-16 роках. Деякі пішли на контракт і стали військовими. З початком повномасштабного вторгнення є такі, що зараз служать у теробороні, у прикордонних військах.⚡Мене дуже надихає, що колеги з Укренерго з захопленням ставляться до того, що я воював. Розпитують. Навіть пишаються цим. Компанія підтримує: коли мобілізувався, профспілка виділила тоді кошти на придбання військової амуніції. Зараз, коли навички домедичної допомоги потрібні кожному, колеги зі мною консультуються. Добре, що в Укренерго працює проєкт «Допомога ЗСУ». Адже розумію справжню ціну донатів на військове обладнання, без якого хлопцям на війні не можна. Сам доначу регулярно». 📲 Повна історія Сергія на ОПОРІ.