Сергій – інженер релейного захисту і електроавтоматики НЕК «Укренерго». На одній з наших підстанцій він працює вже понад 13 років. Останні два з них – запам’ятаються на все життя. Сам чоловік напівжартома каже, що має кілька днів народження, адже неодноразово був свідком, як на його роботу прилітали ворожі дрони і ракети. Наслідки цих атак – видно на фото з особистого Сергієвого архіву. «Ми живемо недалеко від підстанції. Коли у нас горів автотрансформатор – моя маленька донечка бачила ту пожежу і запам’ятала це. Коли бачить велике вогнище, то каже: «Тату, це як у тебе на підстанції горить». Коли тривоги, щось гупає поруч, а я на роботі – діти мені дзвонять і питають: «Тату, ти живий, з тобою все гаразд?». Вони не скаржились, коли я днями не приходив додому з роботи, а кожен раз, коли повертався, раділи й міцно обіймали. Така підтримка рідних – дуже допомагає і додає наснаги», – розповідає пан Сергій. За словами Сергія, найскладніші – перші хвилини після обстрілів, коли треба емоційно зібратись. Не одразу розумієш, із чого почати роботу після «прильотів». Тим не менш, він і колеги – брали себе в руки і ставали до праці. «Сказати, що рік був важким, це взагалі не сказати нічого. Було багато випробувань – як фізичних, так і моральних. Чи опускались руки? Ні, бо всі розуміли, що від нашої роботи залежить забезпечення електроенергією тисяч родин. Серед них – наші рідні й близькі, вони також були без світла і тепла. Було складно, важко, холодно. І сніг на голову падав, і дощ. Коли працювали всередині будівлі – іноді було холодніше, ніж на вулиці. Але вистояли, витримали, відновили», – розповідає про свою роботу пан Сергій. Від роботи енергетиків зараз залежить дуже багато. І «Укренерго» пишається своїм майже восьмитисячним колективом. Наші ремонтники, релейники, електромонтери, інженери та диспетчери – найхоробріші та найвідповідальніші у світі, адже їм щодня вдається те, що інші вважають неможливим. Дякуємо за сумлінну працю, колеги!