Володимир Свідзінський належить до покоління "Розстріляного відродження", його активне творче життя припало на 20-30ті роки ХХ століття, він загинув від рук НКВД в 1941 році. Мені здається, він якийсь трохи недооцінений. Покажу його вірш "Зима"*1За гаєм, гаєм,За деревамиКують морозиПоломну зброю,Поломну зброю —Мечі огнисті,А в гаю тихо.Заячі лапкиВ пухкій порошіСлід проснували,Сосонки темні,Як ті чернички,Струнко і строгоЧекають сонця,…Кують морозиМечі огнисті.2Розцвіли снігиІскряним блиском.За садом сонце!А в саду, садуЗападь глибокаЗдіяла чудо:Сплела дереваЗа білі рукиТа й зчарувала.А на квітнику,По сухім бадиллю,Розсипались снігурі,Як червоні вуглики.Сидять, гойдаютьсяІ все гудуть та й гудутьВ свої срібні сопілки.…Розцвіли снігиІскряним блиском.3В синій пустиніСіяє місяць,В безмовний смутокЗакований.Тишею ночі,Туманним блискомСад зачарований.Пагілки яблуньВ холоднім цвітіТонко срібліютьНа темній блакиті,І непорушноЇх сіть воздушнаТінню прозороюДолі повторена.…В безмовний смутокМісяць закований.(с) Володимир Свідзінський#адвент