«Призначте мені щось не складне. Може, якісь таблеточки…»

Цю фразу я чую на прийомі дуже часто.

Думаю, у кожного вузького спеціаліста є теми, про які доводиться говорити знову і знову, і здається, що про це вже стільки було сказано, що немає вже що сказати ще, але наступний пацієнт знову ставить те саме запитання і я вирішила ще раз краще про це напишу.

Онкологічне лікування не обирають за принципом «легше» чи «важче». Не хочеться навіть думати, як у цей момент про мене думають люди: цьому дам таблєточки, а іншого буду мучати внутрішньовенною хімією!

Лікування має бути обґрунтованим і відповідати конкретному захворюванню і так, є пухлини, які справді можуть успішно лікуватися лише таблетками. Наприклад, окремі форми гормонозалежного раку молочної залози, коли основою лікування є ендокринна терапія в таблетках.

А є ситуації, коли саме внутрішньовенна хіміотерапія дає найбільший шанс досягти контролю над хворобою. Наприклад, при багатьох випадках раку яєчника, дрібноклітинному раку легень, герміногенних пухлинах чи багатьох агресивних лімфомах.

Не тому, що лікарю так більше подобається. А тому, що САМЕ ТАКЕ лікування довело свою ефективність у великих клінічних дослідженнях.

Іноді пацієнти просять «щось менш важке». Це абсолютно зрозуміле бажання. Ніхто не хоче проходити через побічні ефекти. І Ваш лікар теж. Але важливо розуміти: не завжди менш токсичне лікування буде достатньо ефективним. І не завжди "таблєточки" - це безпечніша альтернатива.

Іноді, намагаючись уникнути складнішої терапії, можна втратити шанс на контроль над хворобою або навіть на можливе одужання.

Ще гірше, коли люди взагалі відмовляються від лікування на користь БАДів, «очищення організму», трав, грибів, диво-крапельниць, «цитогенетичної» (мать її) терапії та інших методів, ефективність яких ніхто так і не зміг довести.

Так, онкологічне лікування може бути токсичним. ДУЖЕ ТОКСИЧНИМ.

Саме тому перед кожним курсом ви здаєте аналізи. Саме тому перед початком лікування ми призначаємо додаткові обстеження, оцінюємо супутні захворювання, функцію серця, печінки, нирок та інші фактори ризику. Ми не просто «капнемо хімію», а постійно оцінюємо, чи безпечно продовжувати лікування саме зараз...

Іноді побічні ефекти стають більшою проблемою, ніж сама пухлина. Тому ми переносимо курси, знижуємо дози, призначаємо підтримувальну терапію, а в окремих випадках взагалі відмовляємося від лікування.

Іноді ризики перевищують користь і ми розуміємо, що шанс у цій клінічній ситуації досягти відповіді пухлини мізерний, а шанс значно погіршити і так дуже хрупкий загальний стан просто величезний.

Іноді пацієнтам здається, що існує таке ж ефективне, але абсолютно безпечне лікування, а лікарі просто його приховують...

Повірте, це не так.

Ми так само лікуємо своїх рідних. Так само хвилюємося за них. І якщо колись самі опинимося в ролі пацієнтів, будемо отримувати таке ж лікування і переживати такі ж побічні ефекти. Не тому, що іншого не знаємо, а тому, що на сьогодні саме ці методи мають найкраще наукове обґрунтування.

І знаєте, хороші новини теж є.

Якщо порівняти онкологію сьогодні і 50 років тому, різниця колосальна. Значно більше людей живуть довше з контрольованою хворобою. Постійно з'являються нові препарати, таргетна терапія, імунотерапія, нові схеми лікування. Операції стають локальніші. У багатьох клінічних ситуаціях ми можемо відмовитися від хіміотерапії або зменшити її обсяг чи кількість курсів без втрати ефективності. Саме це і є метою сучасної онкології — лікувати настільки інтенсивно, наскільки це потрібно, але не більше.

Я прекрасно розумію бажання уникнути побічних ефектів ВЗАГАЛІ. Воно абсолютно природне. І повірте, жоден лікар не хоче зробити лікування важчим, ніж це необхідно. Навпаки — ми завжди шукаємо баланс між максимальною ефективністю та максимально можливою безпекою.

Але якщо вам обіцяють лікування раку без токсичності, без ризиків і зі стовідсотковою гарантією одужання — до таких обіцянок варто ставитися дуже критично. Як правило, це шарлатанство.