Цей подарунок мені зробив хлопець у 2019 році на моє день народження. Кожна деталь була символічною: він любить зелений, я — оранжевий. Ми називали і досі називаємо один одного "улюбленою людиною". Я вчилася на факультеті мистецтв і мріяла малювала пастеллю, а ще мати макбук. Через півроку я намалювала магістерську роботу тою-таки пастеллю і дуже насолоджувалася процесом створення.А такий бажаний макбук я купила собі лише через 5 років і нарешті тішуся цим комфортом. 5 років, Карл! Хоча могла зробити це значно раніше, кошти завжди були.За часи повномасштабної я розучилася мріяти про щось своє, багато страждань і болю було, та й досі лишається за нашу країну і наших людей. Але направду, скільки додаткового і такого потрібного внутрішнього ресурсу можна почерпнути з бажань, уявляєте?Досі згадую, як влітку 2024-го надихнулася пройти Шлях Святого Якова, а відтак знайшла український аналог стежки пілігрима — Каміно Подоліко. Та 5-денна піша мандрівка у 125 км Вінниччиною та Хмельниччиною є однією з найяскравіших спогадів мого минулого року, просто вау!Через це прагну відновити навичку частіше мріяти. Як це зробити, і ще щоб ці мрії було натхнення втілювати щодня — ми будемо розбирати на онлайн-воркшопі нашої теплої спільноти "На емоціях" у середу, 11 лютого, о 19:30. Тренер з мрійдійництва Ярослав Качанов проведе для нас захід про те "Як мрії допоможуть віднайти емоційний баланс?".Саме те, що мені зараз потрібно)Кому теж цікаво, лишайтеся тут, посилання на захід надішлю в день події. Давайте разом згадаємо, як це — мріяти)