«Я — "Моднік", бо навчався у Львівському фаховому коледжі індустрії моди (КНУТД). Хотів стати військовослужбовцем ще тоді, у 2022-му, але батьки були проти. Пів року тому підписав контракт із 72-ою, мамі про рішення повідомив уже на БЗВП. Зараз я — гранатометник». Від індустрії моди до бойових позицій — новобранець за «Контрактом 18–24» на позивний «Моднік» відверто розповідає про свій перший бойовий вихід, порятунок побратима, а також про те, як підтримка командирів, мрії та солодке допомагають долати труднощі на передовій.«Мій перший бойовий вихід був на Дніпропетровщині, тривав 42 дні на передніх позиціях. Усіх виводили, а мене ніяк не вдавалося. І дрони, і міномети файно цілили, і все дуже швидко змінювалося. Ці дні були найгіршими: тоді я і молився, і плакав. Ще якось у хлопців на сусідній позиції сіла "радєйка", я прибіг до них і налагодив зв’язок, а коли вже рухався назад, на свою позицію, ворог відкрив вогонь. Ми почали відстрілюватися з бліндажа, навіть відбилися, але побратима поранило. Пробували його тягнути, а він 120 кілограмів важить, — здоровий капець! Змогли лише 100 метрів протягнути, бо почав знову міномет "сипати". Чотири рази пробували його дістати. По нам постійно "лупили" снарядами, але ми того хлопця витягнули врешті-решт. Є відчуття, що маємо хорошу підготовку. Та й постійно слухаю тих, у кого більше бойового досвіду, переймаю його. Часто просимо командира чогось такого файного, смачного передати. На солодке тягне капець: я ті снікерси і баунті їв би пачками! Чесно кажучи, я б іще раз підписав контракт. Думаю в майбутньому стати офіцером. Нещодавно мене навіть нагородили бригадною медаллю. Неочікувано було, але дуже приємно.Мрію купити "мерса" старого. Зараз не хочу купувати, бо лише буде стояти і гнити, але мені ця машина капець як подобається! Як закінчиться рік "Контракту 18–24", буду на ній кататися». #контракт1824 #РазомДоПеремоги #ТвояУчастьВажлива #БезТебеНеЗакінчиться💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.