The Wall Street Journal опублікували матеріал про українських захисників, які продовжують боротьбу попри вік, поранення та втому. У центрі статті — бійці 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців, які діляться своїми переживаннями: «Моя швидкість реакції вже не та, якою була раніше. Але я тримаюсь і продовжую працювати... Молодь не може робити все. Вони мислять інакше. З віком починаєш бачити речі простіше. У психологічному плані ми стійкіші. Молоді швидше виснажуються морально. У них просто ще недостатньо життєвого досвіду», — Микола Ярко, 59 років, головний сержант розвідувального підрозділу.  «Після сорока тіло вже дає про себе знати. Для спостереження потрібен хороший зір, а в мене він дуже слабкий, тож на спостережному посту мені було важко. Я дуже переживав за хлопців — борони Боже, щось не побачити», — Сергій Пташник, 47 років, піхота, поранений у боях під Вугледаром.  «Війна — не для старих. Воювати мають молоді, бо я вже просто не тягну. Важко дихати, не можу бігти, не справляюся. І ще пам’ять… Справді, постійно щось забуваю — мабуть, через усі ті вибухи. Я вже дуже хочу миру. Пора це закінчувати. Просто хочеться спокою — хоча б на якийсь час», — Михайло Менделюк, 52 роки, піхота. Це історії про мужність, яка не знає віку. Їхній досвід та сила духу — опора для молодших побратимів, які разом з ними стоять на передовій.💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.