72 ОМБр ім. Чорних Запорожців | У мене не було мрії стати військовою. Від Майдану і до вторгнення росі...

«У мене не було мрії стати військовою. Від Майдану і до вторгнення росії в 2022 році я займалась волонтерською діяльністю та працювала в місцевому самоврядуванні. Ми активно допомагали родинам воїнів, що брали участь у бойових діях на сході країни. Повномасштабне вторгнення все змінило. Після деокупації Київщини всьому світу відкрились звірства росіян. Мій близький друг був убитий під час цих катувань. Я побачила реальну загрозу не тільки з новин. Загрозу для доньки в першу чергу. І я вже не могла спокійно займатися цивільною роботою.Тому в 2022 році я почала готуватись до армії. Проходила курси з тактичної медицини та стрільби. Одночасно я намагалась долучитись до війська. Мені декілька разів відмовляли, адже я не була військовозобов'язаною. Врешті, навесні 2023 року, мені вдалось мобілізуватись. Я чула, що у війську не вистачає бойових медиків, тому на це і впросилась. Далі було БЗВП і фахова підготовка з тактичної медицини.Під кінець мого навчання мені зателефонував Студент. Зараз він очолює Батальйон безпілотних систем «Булава» 72-ї бригади імені Чорних Запорожців. А в 2023 році це була рота, яка тільки-но сформувалась, і він шукав людей до себе в команду. Ми були знайомі по роботі в органах місцевого самоврядування в рідному місті. Він якраз шукав медика, тому покликав до себе в роту. Так я опинилась в «Булаві» і в серпні 2023-го приїхала на Донбас.Спершу я відповідала за медичне забезпечення роти та до моєї медичної роботи додались інші обов'язки - облік та збір інформації щодо БпЛА. Навесні 2024 року РУБпАК став батальйоном. Оскільки левова частка завдань була пов’язана зі штабними задачами, сферою МПЗ, а штат медиків батальйону вже збільшився, тому змогла зосередитись на обліковій роботі. Восени 2024-го займалась рекрутингом для наповнення підрозділу. Зараз я переважно зайнята такою діяльністю: комунікація з постачальниками і благодійними фондами, подання заявок на отримання нових дронів, облік уражених цілей тощо.Я вже майже два роки у війську. Чи жалкую я про своє рішення? Я точно знаю, що інакше б я не змогла. Звісно, в армії є свої труднощі. Усім важко. Це не залежить від статі, віку чи звання. Для мене головним викликом було й лишається питання щодо дитини. Але саме захист моєї доньки і мотивував мене долучитись до війська. Ми маємо зупинити цю заразу і вибороти право жити у власній країні для себе, наших дітей і наступних поколінь».(с) «Тайріс»💀72-га Окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.