— Льох, ви ж водите людей в гори?— Та водимо, але часу вистачає лише на військових і ветеранів, щоб трохи розвантажити їхню менталку…— О, саме таких і треба зводити… З такого діалогу розпочалися кількамісячні приготування до виправи «Шлях честі» — пам’ятного походу бійців 46-ї окремої аеромобільної «Подільської» бригади спільно з фондом «Тихо», що увінчалися чотириденним переходом Чорногірським хребтом. Це не була виправа, щоб просто «погуляти». Бійці 46-ки приїхали із зони виконання бойових завдань, щоб пройти цей маршрут і встановити пам'ятні таблички на 10 вершинах Чорногори. Це присвята тим, чиї життя забрали вороги; тим, хто і далі знаходить у собі сили боротися, та тим, хто перебуває в застінках… Сказати, що це було непросто — нічого не сказати. Зливи чергувалися з палючим сонцем, денна спека — з пронизливим нічним холодом, але крок за кроком кожен із команди пройшов цей шлях. «Шлях честі» став не лише назвою, а одним із символів тієї стежки, якою крокують сьогодні й щодня українські військові та весь український народ, хоч би яким важким цей шлях був. А ще хлопці та дівчата збирають на транспорт. Якщо вас хоч трішки зачепила чи, можливо, надихнула ця історія — киньте пару (чи не пару) гривень. Гривня до гривні — і зберемо на потрібне. Дякую!