Canal Психологія PRO 👨🏻💼 - @olegpropsychology - №278
В Україні конфлікт між психологією та психіатрією існує з совєтських часів і, очевидно, досі не вщух. Так, останні роки я все частіше чую заклики до співпраці, мовляв, треба об’єднувати зусилля, працювати в мультидисциплінарних командах, де кожен фахівець додає свою експертизу. Але водночас все ще стикаюся з позиціями окремих професіоналів, які залишаються дуже жорсткими, іноді навіть конфліктними. І діалог тут стає майже неможливим - ніби мова йде не про спільну мету, а про суперництво.Сьогодні натрапив на статтю «Між діагнозом і діалогом: мовчазний конфлікт між психіатрією та психологією». Дуже відгукнулося, бо, як виявилось, подібні суперечності існують і в інших країнах, і там вони не менш напружені.У статті описано, як психіатрія, яка базується на біомедичній моделі: поставити діагноз, призначити ліки, часто вступає в конфлікт із психологією, що орієнтована на сенс, стосунки, розмову. Цей конфлікт рідко буває відкритим. Його можна назвати радше “мовчазним”. Він прихований у способах мислення, у системі освіти, у структурі владних відносин між фахівцями.Автор наводить приклади з Великої Британії, де починають ставити під сумнів домінування діагностичного підходу. Розвиваються альтернативні моделі: наприклад, спільне прийняття рішень з клієнтом, підтримка в громаді, робота peer-to-peer, акцент на розумінні досвіду людини, а не тільки на тому, як його «лікувати».І в цій точці автор статті переходить до однієї з найгостріших тем — інституційної влади. Саме вона часто стає джерелом прихованого конфлікту: психіатри мають більше повноважень, офіційного статусу, легального впливу. І в цьому пастка. Бо чим більше статусу, тим легше звести складну історію людини до діагнозу і втратити живий контакт. А психологія, яка намагається побачити особистість, часто виявляється в позиції «другорядної», менш «наукової» в очах системи. Цей перекіс не просто професійна розбіжність, це про ризик знеособлення.І тоді головне питання: чи можемо ми разом створити культуру, де буде місце і для діагностики, і для глибокої розмови? Де не конкурують за право «мати рацію», а взаємодіють заради людини?Вважаю, що справжня мультидисциплінарність починається не з підпису під наказом, а з довіри й поваги до способу бачення іншого спеціаліста. Іноді це складніше, ніж здолати симптоми.Хто хоче прочитати повний текст — ось посилання: https://www.madinamerica.com/2025/06/between-diagnoses-and-dialogue-the-silent-conflict-between-psychiatry-and-psychology/
795
25-07-17 11:30