​​📚10 книжкових рекомендацій за 10 роківЯ регулярно ділюся оглядами цікавих книжок, але цей матеріал особливо амбітний — розповім про 10 із книжок, які мені сподобалися за минулі 10 років.Список ідіосинкратичний і суб'єктивний. Головний критерій — щоб книжка і сподобалася мені в моменті, і витримала випробування часом через роки або й десятиліття після того, як її прочитав.Для більшості позицій тут є посилання на мій детальніший огляд. Більшість книжок я читав українською, але дві (ще) не перекладені з англійської.🟢Нонфікшн 1. “The Years of Lyndon Johnson” Роберта КароМоя улюблена нонфікшн книжка. Це чотиритомник Роберта Каро про американського президента Ліндона Джонсона і його епоху. Навіщо читати чотири великі книги про Ліндона Джонсона (і чекати на п’яту)? Бо це майстерний наративний нонфікшн, і Джонсон тут є тлом для ширшого проєкту: дослідити природу політичної влади.2. «Як писати добре»Вільяма ЗінссераНайкраща книжка про те, як писати хороші тексти. Я прочитав її у 2018 році, коли лише недавно запустив Old York Times, і вона надихнула мене писати більше і краще.3. «Смаки раю» Вольфґанґа ШивельбушаЧудовий зразок доступного, але якісного історичного нонфікшну. Книжка про те, як різні спеції та субстанції (прянощі, кава, алкоголь тощо) впливали на економічний і соціальний розвиток Європи. 4. «Бунт проти імперії: українські шістдесятники» Радомира МокрикаНайкращий український нонфікшн за останній час. Блискучий наратив про те, як талановиті студенти, висхідні зірки української радянської літератури кінця 1950-их—початку 1960-их, які працювали у межах тоталітарної системи, перетворилися на дисидентів і борців із цією системою.5. «І сталася тьма. Рузвельт, Гітлер і західна дипломатія» Девіда МакКінаДруга світова війна — це невичерпна тема, про яку можна читати книжки ціле життя. Але конкретно ця особливо цікава мені з двох причин: 1) поєднує погляд на Європу із перспективою американської політики; 2) це неможливо читати не проводячи тематичних паралелей із російським вторгненням в Україну.🟢Художка і мемуари1. “Free: Coming of Age at the End of History” Леї ЮпіЛеа Юпі народилася у соціалістичній Албанії в останні роки правління Енвера Ходжі. Це мемуари про її дитинство і юність, які припали на останні роки соціалізму і турбулентні дев’яності — чудове поєднання особистої історії із портретом епохи.2. «У злиднях Парижа і Лондона» Джорджа ОрвеллаЯ читав «1984», але саме ця книжка Орвелла — моя улюблена. Найкращі книжки розширюють коло доступного нам досвіду далеко за межі прожитого; у цьому випадку це зображення стану крайньої бідності, коли немає навіть за що поїсти.3. «Компот із патисонів» Ольги КаріЗбірка есеїв про дитинство і дорослішання в Чернігові в останні роки совка і після його розвалу. Дефіцит і бідність, перебудова соціальних зв’язків та ієрархій після розпаду СРСР, арелігійність, «каральна гастрономія» совкових садочків, мода і бізнес дев’яностих…4. «Дефіляда в Москві» Василя КожелянкаУ мене є слабкість до альтернативної історії, а це класика жанру в Україні. З одного боку це такий собі ескапізм, де Україна — потужна імперія, яка у 1940-их роках перемогла спочатку в українсько-російській війні, а потім в українсько-німецькій. Але це не ура-патріотизм, а майстерно написана книжка з доброю дозою тонкого гумору й самоіронії.5. «Хрещений батько» Маріо П’юзоУ цьому списку мало бути одне місце для guilty pleasure — і його зайняв «Хрещений батько», якого я читав у підлітковому віці, але кілька років тому перечитав у новому гарному виданні «Лабораторії». Фільм Копполи — це, звичайно, класика, яку теж всім варто подивитися, але оригінальний роман нічим не поступається.Фото: Peter Thomas, Unsplash