Чому ШІ-інструменти поки не навчилися писати хороші тексти? Є скептики, які скажуть, що ШІ-індустрія — це загалом бульбашка, яка нічого корисного не досягла і тільки шкодить природі своїм споживанням води. Але вони помиляються: ШІ — це революційна технологія, яка приносить багато користі. І все ж чому при цьому чатботи створюють посередні тексти?Про це питання — нова стаття The Atlantic.У більш тактичному сенсі — це просто не пріоритет для ШІ-компаній зараз. Точніше, «сучасні великі мовні моделі збудовані за принципом, який суперечить гарному письму; вони сконструйовані як слухняні відмінники, які завжди тримають напоготові правильну відповідь». Ринок ШІ для написання коду чи корпоративних імейлів значно більший, ніж для креативного письма.На більш екзистенційному рівні, звичайно, проза чи поезія, яка нас по-справжньому зачіпає, зазвичай якось спирається на особистий досвід автора. Бездушна машина не має пережитого досвіду, на який вона може спиратися.«ШІ-моделі — хоча технічно вправні і граматично бездоганні — не можуть жити, не можуть відчувати, не можуть нюхати, не можуть смакувати, не можуть сприймати. Вони не здатні виплеснути на сторінку сирі емоції чи помістити абстрактні поняття у живе фізичне середовище. Уважний читач одразу помітить, що метафори в текстах ШІ трохи моторошні: моделі приписують дням тижня смаки й наділяють дзеркала швами. Біологія, схоже, їх відверто лякає — вони не хочуть говорити, навіть метафорично, про кров, секс і смерть. Їхнім текстам бракує ставок, як сказав би викладач креативного письма».