Коли ми говоримо про книжки | Здавалося, Вірджинія завжди знала, що стане письменницею. А Ванесса — ...

Здавалося, Вірджинія завжди знала, що стане письменницею. А Ванесса — що буде художницею. Це з’ясувалося дуже рано, і відтоді обидві цілеспрямовано вдосконалювалися у своїх обраних мистецтвах, ніби змагаючись між собою. Роками Вірджинія вперто користувалася письмовим столом такої висоти, що їй доводилося писати стоячи. Це додавало її заняттю урочистості й ваги й водночас ставило її на один щабель із Ванессою, яка працювала, стоячи за мольбертом. Так дві сестри стояли поруч, годину за годиною, у своїй кімнаті на третьому поверсі. Вони були сповнені рішучості: мали прокласти собі власний шлях. Багато думаю про стосунки Вулф із сестрою (і дуже люблю це фото), особливо після нашої розмови на книжковому клубі про художниць.Паралельно думаю про «Орландо», бо записую інтерв’ю про найближчу виставу й мені важливо зберегти і літературний контекст.Коротше, дуже вчасно до мене потрапила ця книга. Александра Гарріс пише у передмові, що мала намір стисло викласти життєвий шлях письменниці, і що ця книжка може стати початком шляху.Я трохи погортала її й можу сказати: тут викладено основні факти, є фото та дуже багато уваги до книжок, зокрема й такі деталі:«Про тверду впевненість Вулф у собі свідчить те, що “Орландо” не лише перегукується з її попередніми романами, а й відверто жартує над уславленим стилем авторки. Наприклад, у романі з’являється самопародія на розділ “Час минає” з “До маяка”, а вся книжка загалом є блискучою імпровізацією на тему “плинності часу”, щодо якої колись жартома кинули їй виклик друзі. Вулф пародіює саму себе й в інших аспектах, створюючи карикатуру на власну персону — не менш різку, ніж на Віту. До Орландо навідується славетний поет Нік Грін, який справляє жалюгідне враження за обіднім столом: він розповідає про свої недуги, тягуче вимовляє слова французькою, підкреслюючи свою літературну славу, і водночас зневажливо відгукується про своїх сучасників — Шекспіра, Марло та Донна. Вулф, чия розмовна французька ніколи не вирізнялася досконалістю, з повною самосвідомістю висміює власну зверхність до Джойса». Гарріс пише про всі романи Вулф, дає ширший контекст та звʼязок з життям письменниці. Люблю таке! Книжку видало видавництво «Атена», придбати її можна на сайті.Читатиму.#promo