Зліва - 2023 рік, весна. Дорога, якою виходили в самому кінці з Бахмута. А 3 бат-двічі (!) заходив і виходив. Дорога була повністю під вогневим контролем. Дрони літали, але це ще був тільки початок дронової війни. У порівнянні з тим, що зараз, можна сказати, вони практично не літали. Але і тоді вихід з міста був лотереєю. Праворуч, 2025 рік, дронова війна - єдина дорога з «котла» під Мирноградом і Покровськом. Але ми все одно тримаємо людей до останнього. При цьому підконтрольні виходжувальники ОП постійно пишуть, що «на місці» і «командуванню» видніше. Нехай Маріуполь, Соледар і Бахмут були нашим першим досвідом і там все-таки лінія оборони була еластичною - у міру появи ознак оточення підрозділи відходили. Нехай Авдіївка була шоком і ніхто не думав, що рубежі оборони з 2014 року впадуть. Але ж був Вугледар. Було Курахове. Була Суджа. Навіть із горезвісних Кринок можна було винести досвід своєчасного відходу. Не кажучи про Очеретине і Новогродівку. Але ні. Кожен раз «фортеця», «ситуація напружена, але контрольована», а потім «повернемо», «не мав стратегічного значення» і таке інше. Одне й те саме з року в рік. Йшов четвертий рік війни...