Чужий серед всих.•Грицько Кернеренко (1863-1941)  - видатний український поет Запорізького краю, був євреєм з заможної родини. Тому він був чужим як для євреїв із-за своїх українофільських поглядів, так і серед русихвікованої інтелігенції з тих самих причин. Українські поети-земляки тоже не понімали й не вірили в щирість єврея, шо пише українською. Оставсь він чужим і після еміграції за кордон, де проживав без ніякого громадянства•Настояще йм'я - Гірш Кернер. У Гуляйполі занімавсь театром, у якому грав і Нестор Махно. •Попри те, шо Тараса Шевченка й понині дехто звинуватює в антисемітизмі, Кернеренко (не одмовляючись од свого єврейства - активно перекладав єврейську класику українською і допомагав єврейським громадам) вважав його "українським месією". •Анархістський рух Нестора Махна начинавсь із по-суті одбирання грошей в Кернеренка - за їхній щот Махно друкував свою першу агітацію. Попри це сам Кернеренко з ним не ворогував навіть по еміграції. •Хоть сьодні про його й знають дуже мало, у своє врем'я він не був непомічений - про його знали як мінімум Хранко і Грушевський. Друкувавсь він также при жизні, як вірші так і п'єси. Наводим вашій увагі один з його віршів. (Тут подана версія желехівкою, але, скоріш за все, це передрук - всі оригінали, які нам попадалися в мережі, були писані ярижкою)***Я знову побачив степи України,Я знову зелений гай темний уздрів,Гай темний, де лучші й щасливі хвилини,Найкращії лїта свої я прожив.‍Де щастю гряницї не знав я нїколи,Співав свої піснї й слїзми обливав,Ще першими, серце; і жив я на волї:Нїякого горя тодї я не знав.‍Я плакав, кажу я, та радісні сльозиЛилися і чисті мов перли були.Ті сльози — то перші були мої рози:Вони вже нїколи так більш не цвили!‍І лекшало серцю було, як заплачу,І пісня поллється, і славно менї…Тепер же немає тих слїз, і неначеРоса та на сонцї, так висхли вони.‍Співав я в гайочку, співав у оселї —Бо, звісно, в менї молода грала кров,І все, що я бачив, здавалось веселим…Я думав, що в сьвітї є щира любов…‍Я думав, кажу я.. Чому-ж я не маюТепер більш тих думок і слїз тих сьвятих?А серце із жалю все більш замирає,І ментів щасливих немає вже тих!...‍І знову тепер я, сьвята Україно,На землю приїхав сьвятую твою;Прийми мене, ненько, твоя я дитина, Для тебе і пісню співаю свою!