Вже йде п'ятий рік повномасштабної війни, а загалом триває 12 років. Іноді здається, що це нескінченний марафон, коли кожен день приносить жорстокість, втрати та втому. Важливо визнати: ми всі іноді вигораємо, і це нормально.Сьогодні особливо відчувається синдром річниці, коли сама дата стає тригером. Спогади повертають нас у ті моменти страху, безсилля і гніву, які ми пережили. Це нагадує, що наша психіка ще обробляє пережите.Фрейд зазначав, що війна «вкрала у нас так багато з того, що ми любили, і показала нам крихкість речей, які ми вважали постійними». І справді, нічого не є вічним. Але важливо не дозволити цьому зруйнувати себе всередині. Потрібно пам'ятати про себе, свої потреби і маленькі ресурси. Навіть у найтемніші дні можна знайти те, що підтримує: прогулянка, розмова, сміх, улюблена музика, творчість або просто момент тиші.Не варто тиснути на себе, не варто вимагати від себе постійної сили. Дозвольте собі відчувати, дайте собі простір для емоцій. У кожного свій спосіб триматися, і це нормально, якщо ваш виглядає інакше, ніж у інших. Головне пам'ятати, що переживання цих дат не робить вас слабкими. Воно нагадує, що ви живі, що ви відчуваєте, і всередині є сили, навіть якщо здається, що їх немає.Нехай кожен сьогодні знайде свій маленький ресурс і дозволить собі триматися, не згоряючи всередині. • Одеса UA ⚡️