--- привид / 161---Привид тебе минулого, хлопчик скінгед,блукає провулками Аварійного селища.І я гублюсь навмання у спробі з ним познайомитись.Випадково ледь не зіб'ю його, припаркую велосипед Хлопче, ти цілий? Будеш курити? Бери дві, у мене ціла пачка іще.І, може, невміло зав'язана бесіда перейде в неспішну прогулянку кудись. Він розкаже про акції на підтримку політичних в'язнів.І про вуличні бійки. Я мовчатиму,хоча знаю кінцівки усіх історій. Обговоримо Ремарка і "Дев'ять принців Амбера" Желязни. Домовимось на тренування з бойових у Феофанії, біля обсерваторії. Вдивлятимусь у знайомі блакитні очі, але без звичного теплого вогника впізнавання. Вони ще не бачили ні зорі Чорнобиля, ні ворожі танки що повзуть з посадки на завдання.Я так хочу знати назви всіх станцій через які ти їхав сюди; вдихаючи холод з кватирки і видихаючи в тамбурі, заповненому димом.Що збираю всі твої старі фото, розшукую виживших членів твоєї профспілки і знайомлюсь із твоїм привидом.Він щезає так само раптово, як і виник на розі бульвару.Тепер довго не з'явиться, хоча я щодня звертаю в ці старі цегляні квартали.Видивляюсь знайомий бомбер кольоровий і побувавші в лютих бійках мартена.Розрізняю його таємні знаки - короткий напис, чорний маркер, сіра стіна.Він приходить тоді, коли з вулиць затягує особливий котячий туман. Зі сподіванням на гіпотетичну зустріч, беру цигарки, хлоргексидин, бинт - прикладати до його ран. Промивати його подряпини, запивати холодне повітря джином. Фотографувати на плівку колію і старий вагон що нудьгує без пасажирів. Бинтую руки поверх партаків обережно, сподіваючись забрати весь його біль. Від усіх невиліковних образ які уже стались. І від майбутніх власних вчинків і слів. Але прочитане раз не стерти з пам'яті. Краще спалити усі чесні вибачення і чернетки з планами помсти.Тепер бувай, друже скінгеде з потойбічного 2017-го.Бувай, побачимося в день нашого знайомства.фото яке сюди пасувало б, поставити не можу. хто здогадався що за фото - ставте ⚡.можливо, колись намалюю арт по мотивам фото і тоді принесу сюди.