До 1956 року французькі школярі мали законне право випити за обідом півлітра вина, сидру або пива. Тобто в столовці замість киселю або компоту діти мали змогу офіційно бухати. До речі, батьки після заборони алкоголю в школі для дітей до 14 років, були шоковані та незадоволені.Але Франція в цьому сенсі не є унікальною. Просто в неї романтична репутація. У 1898 році компанія Bayer, та сама що зробила аспірин, почала продавати героїн як засіб від кашлю для дітей. На флаконах малювали маленьких усміхнених дітей, яким мама ложечкою дає ліки. Героїн рекламувався як більш безпечна альтернатива морфіну. Продавали до 1913 року і зупинила цей треш лише буквальна незручність того, що пацієнти поверталися за наступним флаконом знову і знову і знову.У тому ж XIX столітті аптеки без рецепту продавали краплі від зубного болю для немовлят у яких ріжуться зуби з кокаїном у складі. Продукт позиціонувався як порятунок для нервуючих батьків. Зуби переставали боліти. Дитина переставала плакати. Всі щасливі.Щоб заспокоїти немовля вночі, лікарі рекомендували заспокійливі сиропи з опієм та морфіном. Один з найпопулярніших, Mrs. Winslow's Soothing Syrup, щорічно вбивав дітей, які після його застосування просто не прокидалися. Морфін там навіть не зазначали на етикетці, бо навіщо зайвий клопіт. Тютюн прописували від запорів, через стимулюючу дію нікотину на кишечник. Ртуть лікувала сифіліс. Миш'як був у складі тонізуючих засобів для зміцнення нервової системи.Окрема історія з цигарками для вагітних. У 1940-50-х роках лікарі не тільки не забороняли куріння під час вагітності, а й активно рекомендували його аби контролювати набір ваги чи заспокоїти нерви. Стандартна порада звучала так: не більше чотирьох сигарет на день. Вважалося, що істерія та невроз шкодять дитині більше, ніж дим. Медичний консенсус того часу полягав у тому, що матка надійно захищає плід від будь-якого зовнішнього впливу. Тому курити можна. Головне, не нервувати.Кожну з цих рекомендацій підписував лікар. Кожну вважали науково обґрунтованою. Кожна мала тепер анекдотичний досвід успішного застосування. Я впевнена, що коли нас розглядатимуть прискіпливо через сто років – теж поржуть.