У мережі знову обговорюють допис про те, як комусь не сподобалося за кордоном, і думки знову розділилися. Більшість доводить авторці, що вона вигадала, помилилася або неправильно все зрозуміла. Меншість несміливо постить подібний досвід.Скажу так, як туристці мені подобається скрізь. Я з більшим чи меншим інтересом бігаю з фотоапаратом, смакую місцеву кухню чи скуповую сувеніри. Це хороший план на відпустку.Як емігрантці мені не сподобається ніде. Вимушена еміграція буде особистою трагедією, пониженням життєвих стандартів, стресом, обтяжливою і дуже нервовою справою. Це спричинить безліч проблем, які мені не потрібні, без яких я б чудово прожила, і взагалі на це все нема ні енергії, ні здоров'я. Починати все спочатку, шукати роботу, яка скоріше за все буде некваліфікованою. А я вже не пам'ятаю, коли востаннє заробляла фізичною працею. Приблизно ніколи. Вчити чужу мову, робити сотні зайвих рухів. Все те, що вдома стається автоматично, у іншій країні вимагатиме уваги і зусиль. Тут я у суботу вночі кинула заявку, у понеділок вранці технік налаштував роутер, і це все коштувало 5 доларів. Ніде більше так не буде, і це одна з тисяч дрібниць. Ключовим у нашому становищі є вимушеність. На відміну від попередніх хвиль емігрантів, ми не хочемо нікуди їхати. Нам вдома прекрасно.Але з нашого прекрасного дому нас можуть вибомбити росіяни. І можливо доведеться кидати свій затишний і вилизаний до кожного куточка дім і тікати світ за очі з дітьми. Я не можу це сприймати інакше, як трагедію цілого покоління.Нічого хорошого в цьому нема. Крім того, що українці, які виїхали за кордон, скоріше за все залишаться живі. От і зважуємо щодня, як краще. І ніхто не зможе нічого підказати чи порадити, кожен вирішує сам. Особливо важко приймати рішення за себе і за дітей.