Десь із півроку, може більше, у мене щось типу панічних атак у торговельному центрі.Робиться млосно, заливаюсь потом, зашкалює пульс, підгинаються ноги...Колись по молодості ми такі симптоми називали "вроками". Ну от якщо тебе врікнули, і ти не встигаєш добігти до сірників і склянки води, то це воно :) Зараз ми звісно подорослішали і порозумнішали, називаємо це психосоматикою. Не суть, особливо жити не заважає, якщо полежати на візку хвилин десять, минає.Але сьогодні я виявила обставину, яка змусила задуматися.Мені поганіє рівно у той момент, коли з динаміків починає лунати єдиний у своєму роді голос. Все буде дооообре дляя коооооожного з наааас....Ні, не буде. І ви, Святославе, це знали іще тоді, у 19му, коли взяли своїх тридцять срібників за маленьке щуряче відтяпування голосів у ПП. Ви розумієте, це ж з ідіотів нема що спитати, вони не відають що творять. А ви ж не ідіот, ви все прекрасно бачили ще тоді.Зараз ви називаєте себе голосом покоління. Ні. Голос покоління не може бути боязким, зрадливим і продажним. Вибачте за різкість, але я через вас спокійно продукти купити не можу, нудить. А вашим глядачам, які купували квитки по п'ять тисяч гривень, а тепер бояться прийти на ваш концерт, щоб не зустрітися із ТЦК, я теж не співчуваю.Мені здається, ви знайшли одне одного, ідеальний митець для своєї аудиторії.