Як же мене вибісив учора допис однієї блогерки, яка переїхала у Барселону, але звідти дорікає жителям Олешок - що ви за батьки такі, що не подбали про своїх дітей, а лишили їх в окупації?

Харилася я з кількох причин. По перше, вона не одна. Такі особи хайпують на ідеях, які вважають масовими. Просто всі інші мовчать, а вона висловилася. Також ця тема дуже помітна у тролів, зараз масово іде накидування на людей в окупації.

По друге, точно так само напишуть про нас, тих хто лишився у Києві, Одесі, Харкові... І навіть Львові чи Франківську. Про усіх, хто живе тут з дітьми і не виїхав з України.

І головне. Олешки були окуповані 24 лютого 2022 року. Так як ми тут прокинулися від віддалених вибухів, так вони прокинулися від грюкоту російських прикладів у власні двері.

Візьміть лінійку і поміряйте. Відстань від Олешок до Чонгару 200 км. Ця відстань була подолана росіянами прогулянковим кроком за день. Ви можете собі це уявити? Подивіться, як наші зараз відбивають територію, по кількасот метрів, по кілометру за тиждень а то і місяць.

Чи могли місцеві жителі уявити, що росіян до них запросять як на парад? Що сьогодні вони заснуть у мирному українському місті, відгулявши День єдності, з примарним шматком травневого шашлика у зубах, а назавтра прокинуться в окупації.

Всі. Сім'ї українських військових. Молоді дівчатка, яким після того не можна буде з дому виїхати, не те що на блок пост з'явитися. Державні службовці, вчителі, бібліотекарі, активісти, волонтери... Фігуранти усіх російських баз даних, де вони позначені як активні і неблагонадійні.

Що російські солдати проведуть миттєві рейди по хатах і виведуть молодих чоловіків. І більше їх ніхто ніколи не побачить. Що місто буде віддане на терор і розграбування, і це все станеться дуже швидко.

Нормальною реакцією було б заховатися і перечекати. Залізти у якусь нору і не відсвічувати, у надії, що цей страшний сон мине.

Але олешківці не сиділи, а виходили на протести. Беззбройні, із синьо-жовтими прапорами ставали перед російськими автоматами. Ось фото з мітингу, який відбувся 8 березня 2022 року в Олешках.

Вони сподівалися, що Україна їх врятує. А натомість отримали терор і помсту від росіян. росія вирішила їх показово заморити голодом, і зробила б це, якби не міжнародний розголос.

Міжнародний розголос, який почався з подачі українських волонтерів, а не українського президента.

Зеленський більше всього боїться питань щодо перших тижнів війни. Чому верховний головнокомандувач організував оборону так, що росіяни були в Олешках 24 лютого?