Ви знаєте, серед багатьох великих мрій у мене є одна маленька. Що наше військо колись забуде, що таке "польський корч". Що наша армія перестане бути полігоном для утилізації машинного непотребу за дурні гроші. Поляк, якому ми були проплатили завдаток, продав машину іншому покупцеві, а від фонду, через який ми купуємо машини, довго морозився. Дійшло до написання заяви у поліцію та залучення місцевих агентів впливу. У якості компромісу він запропонував іншу автівку, яку вже навіть переправив в Україну. Ми подивилися на дно цієї машини (див. фото 2 і 3) і чемно відмовилися :) Машину хлопцям купили (фото 1), новішу і кращу, ніж була у цього поляка. Купили у Британії, і я не втомлююсь дякувати британцям за щире бажання допомогти Україні і за порядність. За інших рівних умов я б відразу зверталася до бритів, якби не далека дорога. І тим не менше, автівка ось, уже в Україні, заїхала на СТО, найближчими днями пожене на південь України, тоді надам звіт від хлопців. Уявляєте великий заплутаний клубок? Се мої нерви. З кожною такою машиною згорає десь півметра.