Прийшла людина у приват, попросила поширити її збір на реабілітацію після поранення. Я відмовила, тому що після кількох історій у минулому підтримую лише ті збори, де знаю людей особисто або за яких ручається фонд, через який ми купуємо автівки військовим. Але там машини ставляться на баланс фонду як гуманітарна допомога і присутній хоч якийсь контроль. Натомість запропонувала людині, що можу звернутися з її кейсом до міністерства ветеранів, а також до знайомих, які займаються цією темою. Щоб подивилися, під які програми реабілітації вона підпадає і виділили їй фахівця з супроводу. Прогнозовано отримала гнівну відповідь - "прикро через таке ставлення до захисників", і що питання термінове, вона не може чекати З одного боку мені соромно, що моя позиція сприйнята як зневага до захисників. З іншого боку я не готова ризикувати довірою людей. У нас у Могилянці щойно був курс з ветеранської політики. Напевно, я виберу з усіх презентацій дані про наявні програми фінансування і підтримки ветеранів і зроблю кілька дописів на цю тему. Насправді зараз виділяють великі суми на реабілітацію та санаторне лікування, просто можливо про це не всі знають..