Доки машина остаточно не зламалася, я нею їздила у Європі. Вся Польща, Румунія, Угорщина, Чехія, Німеччина...У кожному населеному пункті автівка перетворюється на черепаху. Сорок кілометрів на годину - і хоч убийся об стіну. Всі так їздять, весь потік суне з цією крейсерською швидкістю. А ще світлофори на усіх пішохідних переходах, навіть якщо ці переходи через кожних сто метрів, тому навігатор весь час червоний від заторів. А у Німеччині одного разу потрапила у обмеження 20 км по місту, бо дорога вистелена бруківкою, і місцевим жителям не подобалося, як вона шумить, коли машини проїжджають швидше. Тому такий ліміт. Не подобається - бігай ногами. Або плати такі кінські штрафи, що доки дістанешся кінця кварталу, машини у тебе уже не буде. От про штрафи головне. Справа ж не у такій винятковій свідомості водіїв, а у тому, що нема дурних розоритися і сісти у тюрму через ті зайві хвилини. Тобто дурні є, але вони вже розорилися і сидять. У Києві дрифт на дорогах - звичне явище. Ти їдеш Берестейським проспектом у своєму режимі, а повз тебе на швидкості сто плюс з ряду в ряд пролітають любителі погратися у "п'ятнашки". Так що у твоїй машині аж дзеркала завертаються. Ти дивишся їм у спину і розумієш, що це полетіла бомба на колесах. Що це питання часу, коли обкурений водій не впорається з кермом, і тоді на дорозі буде місиво. Треба молитися, щоб цього разу не ти. Але. Задні номери таких гонщиків бачиш не тільки ти. Разом з тобою їх бачать сотні камер відеоспостереження, якими увішаний проспект. Вони тут буквально на кожному стовпі. Тобто весь потік проглядається як на долоні, фіксується кожен маневр. У чому проблема встановити невідворотне кінське покарання за такі покатушки? Ну крім відсутності бажання і страху оштрафувати самих себе.