Я аж розгубилася, наскільки полярна реакція у людей на указ Зеленського про парад у москві. Від захвату і порівняння з листом турецькому султану до гніву і обурення через кавеенщину, яка досі буяє на Банковій. Я на це все дивлюся з табуретки свого життєвого досвіду.У мене зараз працює бригада будівельників, у них свої задачі і свій прораб. А також додатково кілька хлопців, які виконують поденну підрядну роботу, і якими керую я. Ну як керую? Щодня зустріти, нарізати задачі, увечері прийняти роботу і розрахуватися. Нічого складного, але це все одно міні - міні керівництво. І величезна відповідальність. Все одно постійно думаєш, як краще все організувати, як економніше розпорядитися ресурсом, все одно якісь підводні течії виникають чи претензії, потрібно домовлятися. Також форс мажори і несподіванки, то поїхали у тцк обновляти дані, то хтось випивший прийшов на об'єкт.Ну таке, головний біль і тривога, без якої звісно ж легше. Так це, вибачте, ідеться про зведення паркану довкола сільського обійстя. Я просто не уявляю, яка сила духу, витримка та інтелект потрібні, щоб керувати великим підприємством, агентством чи країною. Ні одна людина з вулиці без відповідного досвіду навіть не подумає у той бік, це самогубство. А Зеленський не просто подумав, він заскочив на підніжку цього потяга з усім своїм балаганом. І всі ці роки рулить у міру свого розуміння, так як звик і як уміє. Він не вчиться, не робить висновків і не міняється. От зараз ми всі схопилися за голову і завмерли. Чи відбудеться анонсований обмін, чи президентський стьоб його зірвав? У росіян є така приказка, "раді красного словца нє пожалєю і отца". Так от, зі словами у Зеленського все добре було і буде. Напевно, це не складно, якщо наслідки не тобі вигрібати. Якщо ні тобі, ні твоїм дітям, батькам, іншим родичам і друзям це нічим не загрожує.