Вчора, в останній день лютого, оплатила комуналку і підбила для себе якісь висновки.Наш будинок уникнув замерзання труб та інших дорогих наслідків. Величезними зусиллями комунальників температура у приміщеннях трималася на рівні вище нуля.Кілька разів були прориви біля нашого комплексу, один раз на території, це все ліквідували за кілька днів. У під'їзді було три затоплення на різних поверхах, теж досить швидко перекривали. У середньому температура у квартирі була 14-17 градусів. Впродовж зими я тричі виїжджала з дітьми під час звичайних і продовжених канікул. Спочатку на Різдво у Карпати. Наївна... Казала їм: діти, ура, дивіться - сніг! Підіть покачайтесь у снігу, у Києві ви точно такого не побачите. Це дефіцит у наш час, люди спеціально у гори за ним їдуть :) Потім на Закарпаття і в Угорщину, ми зробили маленький тур по аквапарках і термальних басейнах. І за тиждень знову у Карпати, тільки вже з іншого боку, у Славське. Там мені вдалося дітей поставити на лижі, вони вчилися їздити з інструкторами, потім самі, і їм це сподобалося. Ну а у лютому повернулися у школи до Києва, і вже сиділи тут.Чому я так детально про це пишу. Міні-ціль "зробити так, щоб у дітей було дитинство попри війну" для мене зараз одна з головних у житті. Хто за що може, за те і тримається. Я от за це. Що ще про цю зиму сказати. Минула і добре. У нашому під'їзді досі триває збір на інвертор. Зібрали близько мільйона гривень, здали кошти десь 60 відсотків квартир. Цього мало, решта або ігнорують, або пишуть - покажіть закон, за яким я зобов'язаний платити. Ті, хто вже оплатили, придумують різні способи тиску, але це все десь на рівні "а давайте ми їм заваримо двері у ліфт", тобто безнадійно. У будинку доньки на таке ж обладнання скинулися менше 30 відсотків. Не знаю, може за кілька років дозберуть. Мене особисто підтримувала родина і думка про те, що у разі чого можу переїхати до родичів у різних районах міста (або вони до мене). Зараз зроблю все можливе, щоб до наступного сезону мати дачу з пічним і газовим опаленням.