Сьогодні був останній день, який українці прожили з думкою, що все буде добре. Що нічого поганого з ними не станеться.А завтра ми прокинулися.Я погано пам'ятаю час після 24 лютого. І весь 23й рік теж не дуже, усвідомлення себе у новій реальності прийшло пізніше. Але автопілот виявився достатньо сильним, я функціонувала. А от у цей час чотири роки тому я не спала. Вперше у житті у мене був затяжний період безсоння. Щоночі я прочитувала книгу - до речі, тільки зараз знайшла і зарядила читалку, глянула який там шлак у мене зберігається, скинула все до заводських налаштувань. Не хочу згадувати. Було таке відчуття, ніби на березі океану граюся камінцями. А вода чомусь відійшла на багато кілометрів. І розумом ти розумієш, що це недобре, а всі довкола взагалі уваги не звертають, ніби так і треба. Єдине, за що себе хвалю, те що встигла з доньками злітати у Стамбул. Повернулися останнім рейсом в Україну, буквально останні літаки на Бориспіль. Це було невчасно по грошах, по роботі, але мене штовхала у плечі думка, що потрібно встигнути їм щось хороше показати, перед тим як. Зараз не розумію, за що ми трималися потім. Я, наприклад, слідкувала за однією дівчинкою на фб, яка щодня виставляла відео роботи над вишиванкою. І писала, що коли її дошиє, буде перемога. От перший рукав уже готовий, от планочка...Оксанка Погомій виходила в ефір з окупованого Херсону, записувала відео для друзів. Сидячи у Києві, я її дивилася і заряджалася надією. Видавчиня моя малювала губи червоною помадою і проїжджала блокпости як королева. Саме люди тоді і врятували. Люди, які почали боротися, а не сиділи склавши руки. Чоловіки пішли на фронт, багато, майже всі з нашого кола. Жінки проявили себе так, що я досі пишаюся кожною зустріччю, кожним словом. Жодної зради, жодної істерики, тільки приклад діяльного служіння. Звісно що я говорю про своїх, про подруг і приятельок.Я зараз на пальцях рахувала точну цифру, скільки років минуло з того самого 23го лютого. Ніби ж чотири, а за відчуттями років двадцять. Від тієї жінки з безсонням зараз майже нічого не лишилося, я зараз сплю навіть під вибухами.