Це так тупо, плакати у Сільпо. Але я ледве стрималася.Поїхала на закупи і застала чи то завезення товару, чи то завжди так, просто я відвикла. Всього дуже багато, палети бакалії, овочів, галантереї не поміщаються у рядах, стоять у проходах, продавці це все намагаються роззосередити. Повно людей, величезна черга до кулінарії - ну це зрозуміло, з такими відключеннями вдома не наготуєшся. І знову ж таки широченний вибір, я вже забула, скільки у нас готової їжі продається. Люди зосереджені, спокійні. І над всім оцим - різдвяні і новорічні пісні. От вони мені лунали як виклик, як протест, як такий музичний середній палець вгору. І знову ж до питання, чи святкувати зимові свята в умовах війни. Якби я особисто не святкувала і не возила дітей на ялинки всі роки, починаючи з 14го, малий би взагалі не знав, що таке Новий рік. Навіть починаючи з 22го, це вже третє свято. Для його віку три роки з дев'яти - це дуже багато. У нас біля дому минулого року не було ілюмінації. Цього року нарядили три ялинки і поставили оленів. І правильно, я вважаю.