Читаю книгу Франкла про концтабір, і кожен розділ приміряю до себе.Так, ніби це мої батьки і діти у таборі. Так, ніби я безпомічно спостерігаю за тим, як над ними знущаються, і не можу нічого зробити.Редагую книгу нашого військового про полон, і у кожному розділі, по перше, бачу досвід Франкла. А по друге, знову приміряю на себе - як можливість, до якої треба бути готовою. Ні, пане президенте, у нас не стоїть вибір між гідністю, холодною зимою і втратою ключового партнера. Це перед вами вибір, яким ви можете віддати Україну в окупацію. Після якої запуститься такий маховик репресій, що Голодомор здасться кращою альтернативою. Ви поставили Україну на межу капітуляції. У велику війну ми увійшли роззброєними, зрадженими, дезорієнтованими, з міфічними шашликами у зубах. Але звичайні люди у ті перші дні та місяці кинулися своїми тілами затикати пробоїни, які ви зробили. До військкоматів стояли багатогодинні черги добровольців, ви пам'ятаєте? Вашій владі знадобилося три роки, щоб убити цей опір, щоб зламати надію людей і готовність до спротиву. А тепер ви говорите про гідність. Прикриваючи своїх співучасників, які грабували Україну під час війни, ви говорите про гідність. Запевняю вас, українцям не бракує гідності. Ми дуже добре розуміємо, що на нас чекає, якщо ви підпишете ті ганебні пункти капітуляції. І що на вас чекає, також знаємо.