Я сьогодні зробила ще одну спробу виїхати з міста машиною, і знову у мене не вийшло.Що цьому передувало? З тиждень тому я не доїхала у Кременчук, тому що на півдорозі машина почала різко втрачати швидкість і опускати передачі. Тобто вони опускалися до першої і на цьому все.Я із зупинками через кожних три кілометри і на аварійці доїхала до сто і залишила автівку механіку. Через кілька днів мені подзвонили і сказали, що зчитування бортового комп'ютера не показало помилок, і що машина поводиться ідеально, їздить довкола майстерні, заводиться, плавно переключається. І що я можу її забрати, але якщо подібне повториться, то що ж, будемо шукати поломку. Я забрала, трохи поїздила Києвом - дійсно без зауважень, але сьогодні та сама проблема виникла знову, я не просунулася далі Чабанів.Я жодним чином не чекаю порад щодо ремонту, з цим розберуться на тижні, якщо не ці майстри, то інші. Мене дивує повторюваність сюжету.Все життя мої скарги і невдоволення ігнорують, пускають повз вуха, вважають перебільшенням або жіночою істерикою. Поки не гавкну як собака.Жоден лікар з першого разу не повірив у симптоми. Таке враження, щойно я починаю розповідати, що мені не ок, у людини по той бік столу відключається слух і скляніють очі.У майстерні знову ж таки за умовчанням вважають, що я не здатна оцінити поведінку машини на дорозі. Тобто купити її за свої гроші я могла, проїхати на ній 370 тис км теж, ремонтувати і обслуговувати всі ці роки, але побачити, що вона у мене не розганяється більше 30 км - ні. Ремонт тягнеться рівно стільки, скільки у мене вистачає чемності. Тобто спокійне, доброзичливе ставлення - це для майстрів зелене світло, що цю хазяйку можна безкінечно посувати у черзі, брати інші халтури на обумовлений час, вона почекає. А коли я так само спокійно і доброзичливо кажу, що пішли нафіг звідси придурки, вони чомусь дуже дивуються, так ніби стіна заговорила.З волонтеркою те саме. Доки чемно прошу акти, фото і відео - сто причин,чому це зараз не можна зробити. Як тільки розкрию рота, не добираючи виразів - за три секунди все зроблене. Мені легше проскочити перших два етапи і починати вмикати стерву відразу. Без цього просто неможливо привернути належну увагу до своїх слів.