Чоловік покинув дружину з дитиною, коли синові був рік. Відтоді дитиною не цікавився, участі у вихованні не брав, батьківські обов'язки не виконував, аліменти не сплачував.Це міг би бути витяг зі скупого судового протоколу у позові про позбавлення батьківських прав, якби колишня дружина вирішила подати такий позов.Але вона не стала судитися, а сама виховала, виростила, поставила на ноги прекрасного сина, розумного, талановитого, відповідального патріота. Хлопець пішов захищати Батьківщину і загинув на війні. Страшна трагедія для всіх, хто його знав, страшна трагедія для матері, яка стала хранителькою його пам'яті, написала книгу про сина, і от уже два роки живе у невимовному горі. Одному богу відомо, чого їй вартує триматися. Біологічного батька серед тих, хто пам'ятав воїна, міг би щось про нього згадати чи розповісти, не було. Він сам викреслив дитину зі свого життя 27 років тому і відтоді майже не виявляв до нього інтересу, за винятком кількох спорадичних зустрічей. Зараз трапляються випадки, коли такі чоловіки, не позбавлені свого часу батьківських прав, заявляють права на посмертні виплати за загиблими дітьми. І відсуджують свою частину виплат, тут законодавство на їхньому боці. Те, що підозрюваний у вбивстві Парубія, про затримання якого Зеленський поспішно повідомив у нічному зверненні, міг би претендувати на "гробові" виплати - вірю, цілком може бути. Що псіхував через затримку грошей, тому що тіло не вдалося евакуювати із зони бойових дій, і загиблий довгий час був у статусі зниклого безвісти - теж вірю, цілком може бути. А те, що випустив вісім куль у "першого ліпшого" політика, який "за збігом обставин" виявився видатним діячем Майдану та відомим опозиційним депутатом, людиною із колосальним досвідом організації масових протестних акцій, тим, хто досконально знав кухню формування добровольчих підрозділів, реальним "польовим командиром" вуличних заворушень, - - і зробив це навмання, просто з бажання убити когось відомого, будучи у відчаї через загибель сина - - у таку єресь я ніколи у житті не повірю. Підозрюваний регоче нам усім в обличчя просто у залі суду. А ще більше глумляться ті, хто притягли цю шиту білими натками поспішно скроєну версію і думають, що суспільство її проковтне.