Несподівана послуга у Львові. У номері готелю, як виявилося, є гучномовець, який оповіщує про початок повітряної тривоги і пропонує іти в укриття. А потім! Потім тим самим голосом кричить про завершення тривоги. Причому я не можу зрозуміти, де він захований, таке враження, що у кондиціонері. Всю тривогу совала стілець і заглядала у вентиляційні отвори, мені ж цікаво, як воно працює (і як цю штуку відключити). Перший день Bestseller.Fest минув у страшенній спеці. Так ніби ми десь у Каїрі. Від розмаїття подій розбігаються очі. Оскільки супер-цікаві спікери виступають одночасно на чотирьох локаціях, я намагалася потрошки побути на кожній лекції. Запізніло здогадалася, що це погана тактика. Тому що чотири різних письменники помітили, як я потайки крадуся з їхньої події, ганьба. Бігла до ятки з лимонадом як верблюд до оази. Продавець насипав льодяних кубиків з горою, а коли я потягнулася за напоєм, раптом вирішив показати коронний фокус: дістав з ящика шматок сухого льоду і вкинув у склянку. Ефектно, звичайно. Дуже красиво, дуже нравицця. Лимонад на очах перейшов у газоподібну форму і випарувався через отвір у кришечці. Маса знайомих облич. На таких подіях дуже помітно, як нас багато. І водночас як мало. Це тільки на перший погляд здається, що літпроцес у нас велелюдний, має тисячі штиків. Насправді нас стільки, що ми всі одне одного знаємо. І коли когось не стає, це відразу помітно. Локація фестивалю - те саме місце, де ми востаннє бачилися з Руфом. Ми тоді ходили вечеряти у цю реберню, що на території арт простору. Мені здається, я чую його голос на кожному кроці і думаю, що він обов'язково пробив би окрему подію для військових поетів.Як же мені бракує тих, кого нема.